Lukas 23
1 Og hele Mængden stod op og førte ham for Pilatus.
І вставши все множество їх, повели Його до Пилата.
2 Og de begyndte at anklage ham og sagde: "Vi have fundet, at denne vildleder vort Folk og forbyder at give Kejseren Skat og siger om sig selv at han er Kristus, en Konge."
І стали винувата Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертав народ і забороняв кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос - цар.
3 Men Pilatus spurgte ham og sagde: "Er du Jødernes Konge?" Og han svarede og sagde til ham: "Du siger det."
Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.
4 Men Pilatus sagde til Ypperstepræsterne og til Skarerne: "Jeg finder ingen Skyld hos dette Menneske."
Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.
5 Men de bleve ivrigere og sagde: "Han oprører Folket, idet han lærer over hele Judæa fra Galilæa af, hvor han begyndte, og lige hertil."
Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всій Юдеї, почавши від ГалилеЇ аж посї.
6 Men da Pilatus hørte om Galilæa, spurgte han, om Manden var en Galilæer.
Пилат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць,
7 Og da han fik at vide, at han var fra Herodes's Område, sendte han ham til Herodes, som også selv var i Jerusalem i disse Dage.
і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями.
8 Men da Herodes så Jesus, blev han meget glad; thi han havde i lang Tid gerne villet se ham, fordi han hørte om ham, og han håbede at se et Tegn blive gjort af ham.
Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся.
9 Og han gjorde ham mange Spørgsmål; men han svarede ham intet.
Питав же Його словами многими; Він же нічого не відказав йому.
10 Men Ypperstepræsterne og de skriftkloge stode og anklagede ham heftigt.
Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його.
11 Men da Herodes med sine Krigsfolk havde hånet og spottet ham, kastede han et prægtigt Klædebon om ham og sendte ham til Pilatus igen.
Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, сягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.
12 På den Dag bleve Herodes og Pilatus Venner med hinanden; thi de vare før i Fjendskab med hinanden.
Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня; жили бо перше, ворогуючи між собою.
13 Men Pilatus sammenkaldte Ypperstepræsterne og Rådsherrerne og Folket
Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ,
14 og sagde til dem: "I have ført dette Menneske til mig som en, der forfører Folket til Frafald; og se. jeg har forhørt ham i eders Påhør og har ingen Skyld fundet hos dette Menneske i det, som I anklage ham for,
каже до них: Привели ви мені чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, ніякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;
15 og Herodes ikke heller, thi han sendte ham tilbage fil os; og se, han har intet gjort som han er skyldig at dø for.
та й нї Ірод; посилав бо Його до вето, й ось нїчого достойного емерти не знайдено в Ньому.
16 Derfor vil jeg revse ham og lade ham løs."
То, покаравши, відпущу Його.
17 (Men han var nødt til at løslade dem een på Højtiden.)
(Треба ж йому було відпускати їм щосьвята одного.)
18 Men de råbte alle sammen og sagde: "Bort med ham, men løslad os Barabbas!"
Закричали ж вони всі разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам і Вараву,
19 Denne var kastet i Fængsel for et Oprør, som var sket i Staden, og for Mord.
котрого, за якусь бучу, що сталась у городі, і за убийство, вкинуто в темницю.
20 Og atter talte Pilatus til dem, da han gerne vilde løslade Jesus.
Знов же Пилат покликнув, хотівши відпустити Ісуса.
21 Men de råbte til ham og sagde: "Korsfæst, korsfæst ham!
Вони ж кричали: Розпни, розпни Його!
22 Men han sagde tredje Gang til dem: "Hvad ondt har da denne gjort Jeg har ingen Dødsskyld fundet hos ham; derfor vil jeg revse ham og lade ham løs."
Він же втрете каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.
23 Men de trængte på med stærke Råb og forlangte, at han skulde korsfæstes; og deres Råb fik Overhånd.
Вони ж намагали голосом великим, просячи Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.
24 Og Pilatus dømte, at deres Forlangende skulde opfyldes;
Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх.
25 og han løslod den, de forlangte, som var kastet i Fængsel for Oprør og Mord; men Jesus overgav han til deres Villie.
Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.
26 Og da de førte ham bort, toge de fat på en vis Simon fra Kyrene, som kom fra Marken, og lagde Korset på ham, for at han skulde bære det bag efter Jesus.
І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.
27 Men der fulgte ham en stor Hob af Folket, og af Kvinder, som jamrede og græd over ham.
Ійшло ж слідом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.
28 Men Jesus vendte sig om til dem og sagde: "I Jerusalems Døtre! græder ikke over mig, men græder over eder selv og over eders Børn!
І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по мені, а по собі плачте і по дітях ваших.
29 Thi se, der kommer Dage, da man skal sige: Salige ere de ufrugtbare og de Liv, som ikke fødte, og de Bryster, som ikke gave Die.
Бо ось прийдуть дні, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.
30 Da skulle de begynde at sige til Bjergene: Falder over os! og til Højene: Skjuler os!
Тоді стануть говорити горам; упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте і нас.
31 Thi gør man dette ved det grønne Træ, hvad vil da ske med det tørre?"
Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?
32 Men der blev også to andre Misdædere førte ud for at henrettes med ham.
Ведено ж і инших двох лиходіїв з Ним на смерть.
33 Og da de vare komne til det Sted, som kaldes "Hovedskal", korsfæstede de ham der, og Misdæderne, den ene ved hans højre, og den anden ved hans venstre Side.
І, як прийшли на врочище Черепове, там розняли Його й лиходіїв, одного по правиці, а одного по лівиці.
34 Men Jesus sagde: "Fader! forlad dem; thi de vide ikke, hvad de gøre." Men de delte hans Klæder imellem sig ved Lodkastning.
Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.
35 Og Folket stod og så til; men også Rådsherrerne spottede ham og sagde: "Andre har han frelst, lad ham frelse sig selv, dersom han er Guds Kristus, den udvalgte."
І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.
36 Men også Stridsmændene spottede ham, idet de trådte til, rakte ham Eddike og sagde:
Насьміхади ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,
37 "Dersom du er Jødernes Konge, da frels dig selv!"
і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.
38 Men der var også sat en Overskrift over ham (skreven på Græsk og Latin og Hebraisk): "Denne er Jødernes Konge."
Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський.
39 Men en af de ophængte Misdædere spottede ham og sagde: "Er du ikke Kristus? Frels dig selv og os!"
Один же з повішених лиходіїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!
40 Men den anden svarede og irettesatte ham og sagde: "Frygter heller ikke du Gud, da du er under den samme Dom?
Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осуді єси?
41 Og vi ere det med Rette; thi vi få igen, hvad vore Gerninger have forskyldt; men denne gjorde intet uskikkeligt."
Та ми по правді; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нічого недоброго не зробив.
42 Og han sagde: "Jesus! kom mig i Hu, når du kommer i dit Rige!"
І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.
43 Og han sagde til ham: "Sandelig, siger jeg dig, i Dag skal du være med mig i Paradiset."
І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогодні зо мною будеш у раю.
44 Og det var nu ved den sjette Time, og der blev Mørke over hele Landet indtil den niende Time,
Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землі до години девятої.
45 idet Solen formørkedes; og Forhænget i Templet splittedes midt over.
І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.
46 Og Jesus råbte med høj Røst og sagde: "Fader! i dine Hænder befaler jeg min Ånd;" og da han havde sagt det, udåndede han.
І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! Й, се промовивши, зітхнув духа.
47 Men da Høvedsmanden så det, som skete, gav han Gud Æren og sagde: "I Sandhed, dette Menneske var retfærdigt."
Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.
48 Og alle Skarerne, som vare komne sammen til dette Skue, sloge sig for Brystet, da de så, hvad der skete, og vendte tilbage.
І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.
49 Men alle hans Kyndinge stode langt borte, ligeså de Kvinder, som fulgte med ham fra Galilæa, og så dette.
Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.
50 Og se, en Mand ved Navn Josef, som var Rådsherre, en god og retfærdig Mand,
І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,
51 han havde ikke samtykket i deres Råd og Gerning, han var fra Arimathæa, en jødisk By, og han forventede Guds Rige;
(сей не пристав до ради й дїла їх, ) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподівавсь царства Божого;
52 han gik til Pilatus og bad om Jesu Legeme.
сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусового.
53 Og han tog det ned og svøbte det i et fint Linklæde, og han lagde ham i en Grav, som var hugget i en Klippe, hvor endnu ingen nogen Sinde var lagt.
І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висіченому, де ніколи нїхто не лежав.
54 Og det var Beredelsesdag, og Sabbaten stundede til.
І був день пятниця, а субота сьвітала.
55 Men Kvinderne, som vare komne med ham fra Galilæa, fulgte efter og så Graven, og hvorledes hans Legeme blev lagt.
Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тіло Його.
56 Og de vendte tilbage og beredte vellugtende Urter og Salver; og Sabbaten over holdt de sig stille efter Budet.
І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповіді.
