Job 17
1 Brudt er min Ånd, mine Dage slukt, og Gravene venter mig;
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
2 visselig, Spot er min Del, og bittert er, hvad mit Øje må skue.
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
3 Stil Sikkerhed for mig hos dig! Hvem anden giver mig Håndslag?
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
4 Thi du lukked deres Hjerte for Indsigt, derfor vil du ikke ophøje dem;
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
5 den, der forråder Venner til Plyndring, hans Sønners Øjne hentæres.
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
6 Til Mundheld har du gjort mig for Folk, jeg er blevet et Jærtegn for dem;
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
7 mit Øje er sløvet af Kvide, som Skygger er mine Lemmer til Hobe;
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8 retsindige stivner af Rædsel ved sligt, over vanhellig harmes den skyldfri,
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
9 men den retfærdige holder sin Vej, en renhåndet vokser i Kraft.
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
10 Men I, mød kun alle frem igen, en Vismand fnder jeg ikke iblandt jer!
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
11 Mine Dage stunder mod Døden, brudt er mit Hjertes Ønsker;
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12 Natten gør jeg til Dag, Lyset for mig er Mørke;
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
14 Graven kalder jeg Fader, Forrådnelsen Moder og Søster.
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15 Hvor er da vel mit Håb, og hvo kan øjne min Lykke?
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
