1 Tessalonikerne 4

1 Så bede vi eder i øvrigt, Brødre! og formane eder i den Herre Jesus, at som I jo have lært af os, hvorledes I bør vandre og behage Gud, således som I jo også gøre, at I således må gøre end yderligere Fremgang.

Дальше ж благаємо вас, браттє, і напоминаємо в Господі Ісусї, яко ж прийняли від нас, як подобав вам ходити й угождати Богові, так щоб більш (у тому) достаткували.

2 I vide jo, hvilke Bud vi gave eder ved den Herre Jesus.

Бо знаєте, які заповіді дали ми вам Господом Ісусом.

3 Thi dette er Guds Villie, eders Helliggørelse, at I afholde eder fra Utugt;

Така бо воля Божа, осьвяченнє ваше, щоб ви вдержувались од блуду,

4 at hver af eder veed at vinde sig sin egen Hustru i Hellighed og Ære,

щоб кожен з вас знав, як держати посудину свою у сьвятостЇ і честі,

5 ikke i Begærings Brynde som Hedningerne, der ikke kende Gud;

не в страстї похотній, яко ж і погане, що не знають Бога;

6 at ingen foruretter og bedrager sin Broder i nogen Sag; thi Herren er en Hævner over alt dette, som vi også før have sagt og vidnet for eder.

щоб нїхто не переступав нї в якому дїлї і не обманював брата свого: тим що Господь відомститель за все те, яко ж ми й перше казали вам і сьвідкували.

7 Thi Gud kaldte os ikke til Urenhed, men til Helliggørelse.

Не покликав бо нас Бог на нечистоту, а на сьвятость.

8 Derfor altså, den, som foragter dette, han foragter ikke et Menneske, men Gud, som også giver sin Helligånd til eder.

Тимже, хто відкидає, відкидає не чоловіка, а Бога, що дав нам і Духа свого сьвятого.

9 Men om Broderkærligheden have I ikke nødig, at jeg skal skrive eder til; thi I ere selv oplærte af Gud til at elske hverandre;

Що ж до братньої любови, то не треба писати вам, самі бо ви навчені від Бога любити один одного.

10 det gøre I jo også imod alle Brødrene i hele Makedonien; men vi formane eder, Brødre! til yderligere Fremgang

І справді ви так чините всїм братам по всій Македониї. Благаємо ж вас, браттє, достаткувати ще більш,

11 og til at sætte en Ære i at leve stille og varetage hver sit og arbejde med eders Hænder, således som vi bød eder,

і щоб пильно дбали (про те, щоб) бути тихими, та чинити своє, та робити своїми руками, яко ж ми заповідали вам,

12 for at I kunne vandre sømmeligt over for dem, som ere udenfor, og for ikke at trænge til nogen.

щоб ви чесно ходили проти тих, що осторонь (вас), і не ввали нужди нї в чому.

13 Men vi ville ikke, Brødre! at I skulle være uvidende med Hensyn til dem, som sove hen, for at I ikke skulle sørge som de andre, der ikke have Håb.

Не хочу ж, браттє, щоб ви не відали про тих, що впокоїлись, щоб не скорбіли ви, як инші, що не мають надії.

14 Thi når vi tro, at Jesus er død og opstanden, da skal også Gud ligeså ved Jesus føre de hensovede frem med ham.

Бо коли віруємо, що Христос умер і воскрес, так Бог і тих, що поснули в Ісусї, приведе з Ним.

15 Thi dette sige vi eder med Herrens Ord, at vi levende, som blive tilbage til Herrens Tilkommelse, vi skulle ingenlunde komme forud for de hensovede.

Се бо дам глаголемо словом Господнїм, що ми, которі зостанемось живими до приходу Господнього, не попередимо тих, що впокоїлись.

16 Thi Herren selv skal stige ned fra Himmelen med et Tilråb, med Overengels Røst og med Guds Basun, og de døde i Kristus skulle opstå først;

Сам бо Господь з повелїннєм, з голосом архангелським і з трубою Божою зійде з неба, і мертві в Христї воскреснуть найперше;

17 derefter skulle vi levende, som blive tilbage, bortrykkes tillige med dem i Skyer til at møde Herren i Luften; og så skulle vi altid være sammen med Herren.

потім ми, которі зостанемось живі, вкупі з ними будемо підхоплені в хмарах назустріч Господові на воздух, і так завсїди з Господем будемо.

18 Så trøster hverandre med disse Ord!

Тим же втішайте. один одного словами сими.