Lukáš 1
1 Poněvadž mnozí usilovali sepsati pořádně vypravování těch věcí, kteréž u nás jisté jsou,
Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
2 Jakž nám vydali ti, kteříž od počátku sami viděli, a služebníci toho Slova byli:
як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
3 Vidělo se i mně, kterýž jsem toho všeho pravé povědomosti z gruntu bedlivě došel, tobě o tom pořádně vypsati, výborný Teofile,
тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
4 Abys zvěděl jistotu těch věcí, jimž jsi vyučován.
щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
5 Byl za dnů Heródesa krále Judského kněz nějaký, jménem Zachariáš, z třídy Abiášovy, a manželka jeho ze dcer Aronových, a jméno její Alžběta.
За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
6 Byli pak oba spravedliví před oblíčejem Božím, chodíce ve všech přikázaních a spravedlnostech Páně bez ouhony.
І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
7 A neměli plodu, proto že Alžběta byla neplodná, a oba se byli zstarali ve dnech svých.
А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
8 I stalo se, když on úřad kněžský konal v pořádku třídy své před Bohem,
І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
9 Že vedlé obyčeje úřadu kněžského los naň přišel, aby položil zápal, vejda do chrámu Páně.
за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
10 A všecko množství lidu bylo vně, modlíce se v hodinu zápalu.
Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
11 Tedy ukázal se jemu anděl Páně, stoje na pravé straně oltáře zápalu.
І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
12 A uzřev jej Zachariáš, zstrašil se, a bázeň připadla na něj.
І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
13 I řekl jemu anděl: Neboj se, Zachariáši, neboť jest uslyšána modlitba tvá, a Alžběta manželka tvá porodí tobě syna, a nazůveš jméno jeho Jan.
А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
14 Z čehož budeš míti radost a veselé, a mnozí se z jeho narození budou radovati.
І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
15 Bude zajisté veliký před oblíčejem Páně, a vína i nápoje opojného nebude píti, a Duchem svatým bude naplněn hned od života matky své.
Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
16 A mnohé z synů Izraelských obrátí ku Pánu Bohu jejich.
І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
17 Neboť on předejde před oblíčejem jeho v duchu a v moci Eliášově, aby obrátil srdce otců k synům, a nevěřící k opatrnosti spravedlivých, aby postavil Pánu lid hotový.
І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
18 I řekl Zachariáš andělu: Po čemž to poznám? Nebo já starý jsem, a manželka má zstarala se ve dnech svých.
І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
19 I odpověděv anděl, řekl jemu: Jáť jsem Gabriel, kterýž stojím před oblíčejem Božím, a poslán jsem, abych mluvil s tebou, a tyto věci veselé tobě zvěstoval.
А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
20 A aj, budeš němý, a nebudeš moci mluviti až do dne, v kterémž se tyto věci stanou, proto že jsi neuvěřil řečem mým, kteréž se naplní časem svým.
І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
21 Lid pak očekával Zachariáše, a divili se, že on tak prodléval v chrámě.
А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
22 Vyšed pak, nemohl mluviti k nim. I srozuměli, že vidění viděl v chrámě. Nebo on návěští jim dával, a zůstal němý.
Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
23 I stalo se, když se vyplnili dnové konání úřadu jeho, odšel do domu svého.
І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
24 A po těch dnech počala Alžběta manželka jeho, a tajila se za pět měsíců, řkuci:
А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
25 Že tak mi učinil Pán ve dnech, v nichž vzezřel, aby odjal mé pohanění mezi lidmi.
„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
26 V měsíci pak šestém poslán jest anděl Gabriel od Boha do města Galilejského, kterémuž jméno Nazarét,
А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
27 Ku panně zasnoubené muži, kterémuž jméno bylo Jozef, z domu Davidova, a jméno panny Maria.
до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
28 I všed k ní anděl, dí: Zdráva buď milostí obdařená, Pán s tebou, požehnaná ty mezi ženami.
І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
29 Ona pak uzřevši ho, zarmoutila se nad řečí jeho, a myslila, jaké by to bylo pozdravení.
Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
30 I řekl jí anděl: Neboj se, Maria, nebo jsi nalezla milost u Boha.
А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
31 A počneš v životě, a porodíš syna, a nazůveš jméno jeho Ježíš.
І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
32 Tenť bude veliký, a Syn Nejvyššího slouti bude, a dáť jemu Pán Bůh stolici Davida otce jeho.
Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“. (aiōn g165)
34 I řekla Maria andělu: Kterak se to stane, poněvadž já muže nepoznávám?
А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
35 A odpověděv anděl, řekl jí: Duch svatý sstoupí v tě, a moc Nejvyššího zastíní tobě; a protož i to, což se z tebe svatého narodí, slouti bude Syn Boží.
І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
36 A aj, Alžběta, přítelkyně tvá, i ona počala syna v starosti své, a tento jest jí šestý měsíc, kteráž sloula neplodná.
А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
37 Neboť nebude nemožné u Boha žádné slovo.
Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“
38 I řekla Maria: Aj, děvka Páně, staniž mi se podlé slova tvého. I odšel od ní anděl.
А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“І відійшов а́нгол від неї.
39 Tedy povstavši Maria v těch dnech, odešla na hory s chvátáním do města Judova.
Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
40 I vešla do domu Zachariášova, a pozdravila Alžběty.
І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
41 I stalo se, jakž uslyšela Alžběta pozdravení Marie, zplésalo nemluvňátko v životě jejím, a naplněna jest Duchem svatým Alžběta.
Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
42 I zvolala hlasem velikým a řekla: Požehnaná ty mezi ženami, a požehnaný plod života tvého.
і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
43 A odkud mi to, aby přišla matka Pána mého ke mně?
І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
44 Nebo aj, jakž se stal hlas pozdravení tvého v uších mých, zplésalo radostně nemluvňátko v životě mém.
Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
45 A blahoslavená, kteráž uvěřila, neboť dokonány budou ty věci, kteréž jsou povědíny jí ode Pána.
Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
46 Tedy řekla Maria: Velebí duše má Hospodina,
А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
47 A veselí se duch můj v Bohu, spasiteli svém,
і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
48 Že vzezřel na ponížení děvky své; neb aj, od této chvíle blahoslaviti mne budou všickni národové.
що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
49 Neboť mi učinil veliké věci ten, kterýž mocný jest, a svaté jméno jeho,
бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
50 A jehož milosrdenství od pokolení až do pokolení bojícím se jeho.
і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
51 Dokázal moci ramenem svým, rozptýlil pyšné myšlením srdce jejich.
Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
52 Sházel mocné s stolic, a povýšil ponížených.
Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
53 Lačné nakrmil dobrými věcmi, a bohaté pustil prázdné.
удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
54 Přijal Izraele, služebníka svého, byv pamětliv na milosrdenství,
Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“ (aiōn g165)
56 I zůstala Maria s ní asi za tři měsíce, a navrátila se do domu svého.
І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
57 Alžbětě pak naplnil se čas, aby porodila, i porodila syna.
А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
58 A uslyšeli sousedé a přátelé její, že Hospodin veliké učinil s ní milosrdenství své, i radovali se spolu s ní.
І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
59 Stalo se pak v den osmý, přišli obřezovati dítěte, a nazývali jej jménem otce jeho Zachariášem.
І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
60 Ale odpověděvši matka jeho, řekla: Nikoli, ale slouti bude Jan.
І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
61 I řekli jí: Však žádného není v rodu tvém, kterýž by sloul jménem tím.
А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
62 I dávali návěští otci jeho, jak by ho chtěl nazývati.
І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
63 A on požádav deštičky, napsal, řka: Jan jest jméno jeho. I divili se všickni.
Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
64 A hned otevřela se ústa jeho a jazyk jeho, i mluvil, velebě Boha.
І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
65 Tedy přišla bázeň na všecky sousedy jejich, a po všech horách Judských rozhlásána jsou všecka ta slova.
І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
66 A všickni, kteříž o tom slyšeli, skládali to v srdci svém, řkouce: I jaké dítě toto bude? A ruka Páně byla s ním.
А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“І Господня рука була з нею.
67 Zachariáš pak otec jeho naplněn jest Duchem svatým, a prorokoval, řka:
Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
68 Požehnaný Pán Bůh Izraelský, že navštívil a učinil vykoupení lidu svému.
„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
69 A vyzdvihl nám roh spasení v domě Davida, služebníka svého,
Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх, (aiōn g165)
71 O vysvobození z nepřátel našich, a z ruky všech, kteříž nás nenáviděli,
що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
72 Aby učinil milosrdenství s otci našimi, a rozpomenul se na smlouvu svou svatou,
що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
73 Na přísahu, kterouž přisáhl Abrahamovi, otci našemu, žeť nám to dá,
що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
74 Abychom bez strachu, z ruky nepřátel svých jsouce vysvobozeni, sloužili jemu,
щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
75 V svatosti a v spravedlnosti před oblíčejem jeho, po všecky dny života svého.
у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
76 Ty pak, dítě, prorokem Nejvyššího slouti budeš, nebo předejdeš před tváří Páně připravovati cesty jeho,
Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
77 Aby dáno bylo umění spasitelné lidu jeho na odpuštění hříchů jejich,
щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
78 Skrze střeva milosrdenství Boha našeho, v nichž navštívil nás, vyšed z výsosti,
через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
79 Aby se ukázal sedícím v temnostech a v stínu smrti, k spravení noh našich na cestu pokoje.
щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
80 Dítě pak rostlo, a posilovalo se v duchu, a bylo na poušti až do dne zjevení svého lidu Izraelskému.
А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.
