Psalmi 50
1 Psalam. Asafov. Bog nad bogovima, Jahve, govori i zove zemlju od izlaza sunčeva do zalaza.
Псалом Асафів.
2 Sa Siona predivnog Bog zablista:
Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
3 Bog naš dolazi i ne šuti. Pred njim ide oganj što proždire, oko njega silna bjesni oluja.
Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
4 On zove nebesa odozgo i zemlju da sudi narodu svojemu:
Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
5 “Saberite mi sve pobožnike koji žrtvom Savez sa mnom sklopiše!”
„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 Nebesa objavljuju pravednost njegovu: on je Bog sudac!
І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
7 “Slušaj, narode moj, ja ću govoriti, o Izraele, svjedočit ću protiv tebe: ja, Bog - Bog tvoj!
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 Ne korim te zbog žrtava tvojih - paljenice su tvoje svagda preda mnom.
Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 Neću od doma tvog' uzet junca, ni jaraca iz tvojih torova:
не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 tÓa moje su sve životinje šumske, tisuće zvjeradi u gorama mojim.
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 Znam sve ptice nebeske, moje je sve što se miče u poljima.
Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 Kad bih ogladnio, ne bih ti rekao, jer moja je zemlja i sve što je ispunja.
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 Zar da ja jedem meso bikova ili da pijem krv jaraca?
Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 Prinesi Bogu žrtvu zahvalnu, ispuni Višnjemu zavjete svoje!
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 I zazovi me u dan tjeskobe: oslobodit ću te, a ti ćeš me slaviti.”
і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 A grešniku Bog progovara: “Što tumačiš naredbe moje, što mećeš u usta Savez moj?
А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 Ti, komu stega ne prija, te riječi moje iza leđa bacaš?
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 Kad tata vidiš, s njime se bratimiš i družiš se s preljubnicima.
Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 Svoja si usta predao pakosti, a jezik ti plete prijevare.
Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 U društvu na brata govoriš i kaljaš sina matere svoje.
Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 Sve si to činio, a ja da šutim? Zar misliš da sam ja tebi sličan? Pokarat ću te i stavit ću ti sve to pred oči.”
Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 Shvatite ovo svi vi koji Boga zaboraviste, da vas ne pograbim i nitko vas spasiti neće.
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 Pravo me štuje onaj koji prinosi žrtvu zahvalnu: i onomu koji hodi stazama pravim - njemu ću pokazati spasenje svoje.
Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
