诗篇 57
1 大卫逃避扫罗，藏在洞里。那时，他作这金诗，交与伶长。调用休要毁坏。 神啊，求你怜悯我，怜悯我！ 因为我的心投靠你。 我要投靠在你翅膀的荫下， 等到灾害过去。
Керівнику хору. На мотив «Не згуби». Міхтам Давидів, коли він втік від Саула в печеру. Помилуй мене, Боже, помилуй мене! Бо в Тобі лише знаходить притулок душа моя і в тіні Твоїх крил сховається, поки лихо мине.
2 我要求告至高的 神， 就是为我成全诸事的 神。
Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, Який віддячує за мене [ворогам моїм].
3 那要吞我的人辱骂我的时候， 神从天上必施恩救我， 也必向我发出慈爱和诚实。
Він пошле з небес і врятує мене, посоромить того, хто прагне мене схопити; (Села) пошле Бог милість Свою й істину.
4 我的性命在狮子中间； 我躺卧在性如烈火的世人当中。 他们的牙齿是枪、箭； 他们的舌头是快刀。
Душа моя – посеред левів; лежу я серед тих, що дихають полум’ям, серед синів людських, чиї зуби – списи й стріли, а язики їхні – гострий меч.
5 神啊，愿你崇高过于诸天！ 愿你的荣耀高过全地！
Піднімися понад небесами, Боже; над усією землею – слава Твоя.
6 他们为我的脚设下网罗，压制我的心； 他们在我面前挖了坑，自己反掉在其中。 (细拉)
Вони розкинули тенета стопам моїм; понурилася душа моя. Викопали переді мною яму – самі упали в неї! (Села)
7 神啊，我心坚定，我心坚定； 我要唱诗，我要歌颂！
Серце моє непохитне, Боже, непохитне серце моє! Співати буду й грати!
8 我的灵啊，你当醒起！ 琴瑟啊，你们当醒起！ 我自己要极早醒起！
Прокинься, славо моя! Прокинься, ліро й арфо! Розбуджу-но я зорю досвітню!
9 主啊，我要在万民中称谢你， 在列邦中歌颂你！
Прославлю Тебе серед народів, Владико, співатиму Тобі поміж племенами.
10 因为，你的慈爱高及诸天； 你的诚实达到穹苍。
Бо велика аж до небес милість Твоя і аж до хмар – істина Твоя.
11 神啊，愿你崇高过于诸天！ 愿你的荣耀高过全地！
Піднімися понад небесами, Боже; над усією землею – слава Твоя.
