诗篇 44
1 可拉后裔的训诲诗，交与伶长。 神啊，你在古时， 我们列祖的日子所行的事， 我们亲耳听见了； 我们的列祖也给我们述说过。
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
2 你曾用手赶出外邦人， 却栽培了我们列祖； 你苦待列邦， 却叫我们列祖发达。
Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
3 因为他们不是靠自己的刀剑得地土， 也不是靠自己的膀臂得胜， 乃是靠你的右手、你的膀臂， 和你脸上的亮光， 因为你喜悦他们。
Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
4 神啊，你是我的王； 求你出令使雅各得胜。
Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
5 我们靠你要推倒我们的敌人， 靠你的名要践踏那起来攻击我们的人。
Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
6 因为，我必不靠我的弓； 我的刀也不能使我得胜。
бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
7 惟你救了我们脱离敌人， 使恨我们的人羞愧。
але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
8 我们终日因 神夸耀， 还要永远称谢你的名。 (细拉)
Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
9 但如今你丢弃了我们，使我们受辱， 不和我们的军兵同去。
та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
10 你使我们向敌人转身退后； 那恨我们的人任意抢夺。
Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
11 你使我们当作快要被吃的羊， 把我们分散在列邦中。
Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
12 你卖了你的子民也不赚利， 所得的价值并不加添你的资财。
Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
13 你使我们受邻国的羞辱， 被四围的人嗤笑讥刺。
Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
14 你使我们在列邦中作了笑谈， 使众民向我们摇头。
Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
15 我的凌辱终日在我面前， 我脸上的羞愧将我遮蔽，
Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
16 都因那辱骂毁谤人的声音， 又因仇敌和报仇人的缘故。
через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
17 这都临到我们身上， 我们却没有忘记你， 也没有违背你的约。
Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
18 我们的心没有退后； 我们的脚也没有偏离你的路。
не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
19 你在野狗之处压伤我们， 用死荫遮蔽我们。
Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
20 倘若我们忘了 神的名， 或向别神举手，
чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
21 神岂不鉴察这事吗？ 因为他晓得人心里的隐秘。
Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
22 我们为你的缘故终日被杀； 人看我们如将宰的羊。
що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
23 主啊，求你睡醒，为何尽睡呢？ 求你兴起，不要永远丢弃我们！
Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
24 你为何掩面， 不顾我们所遭的苦难和所受的欺压？
Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
25 我们的性命伏于尘土； 我们的肚腹紧贴地面。
Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
26 求你起来帮助我们！ 凭你的慈爱救赎我们！
Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
