< 箴言 4 >
Послухайте, діти, напу́чення батькового, і прислу́хайтеся, щоб навчитися розуму,
бо даю́ я вам добру науку: зако́на мого не кидайте,
3 我在父亲面前为孝子, 在母亲眼中为独一的娇儿。
бо сином у ба́тька свого я був, пеще́ний й єдиний у неньки своєї.
4 父亲教训我说:你心要存记我的言语, 遵守我的命令,便得存活。
І навчав він мене, і мені говорив: Нехай де́ржиться серце твоє моїх слів, стережи́ мої заповіді та й живи!
5 要得智慧,要得聪明,不可忘记, 也不可偏离我口中的言语。
Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст, —
6 不可离弃智慧,智慧就护卫你; 要爱她,她就保守你。
не кидай її — й вона буде тебе стерегти́! кохай ти її — й вона буде тебе пильнувати!
7 智慧为首; 所以,要得智慧。 在你一切所得之内必得聪明 。
Початок премудрости — мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!
8 高举智慧,她就使你高升; 怀抱智慧,她就使你尊荣。
Тримай її ви́соко — і піді́йме тебе, ушанує тебе, як її ти приго́рнеш:
вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!
Послухай, мій сину, й бери ти слова́ мої, і помно́жаться роки твойого життя, —
дороги премудрости вчу я тебе, стежка́ми прями́ми прова́джу тебе:
12 你行走,脚步必不致狭窄; 你奔跑,也不致跌倒。
коли пі́деш, то крок твій не буде тісни́й, а коли побіжиш — не спіткне́шся!
13 要持定训诲,不可放松; 必当谨守,因为它是你的生命。
Міцно тримайся напу́чування, не лишай, його стережи́, — воно бо життя твоє!
На сте́жку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих, —
покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини, —
16 这等人若不行恶,不得睡觉; 不使人跌倒,睡卧不安;
бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, віді́йметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткну́вся!
Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу́ попива́ють.
18 但义人的路好像黎明的光, 越照越明,直到日午。
А путь праведних — ніби те світло ясне́, що світить все більше та більш аж до по́вного дня!
Дорога ж безбожних — як те́мність: не знають, об що́ спотикну́ться.
Мій сину, прислу́хуйся до моїх слів, до рече́й моїх ухо своє нахили́!
Нехай не віді́йдуть вони від оче́й твоїх, бережи їх в сере́дині серця свого!
22 因为得着它的,就得了生命, 又得了医全体的良药。
Бо життя вони тим, хто їх зна́йде, а для тіла усього його лікува́ння.
23 你要保守你心,胜过保守一切, 因为一生的果效是由心发出。
Над усе, що лише стереже́ться, серце своє стережи́, бо з нього похо́дить життя.
Відкинь ти від себе лука́вство уст, віддали ти від себе круті́йство губ.
Нехай дивляться очі твої упере́д, а пові́ки твої нехай перед тобою просту́ють.
Стежку ніг своїх ви́рівняй, і стануть міцні всі дороги твої:
не вступайся ні вправо, ні вліво, — усунь свою но́гу від зла!