约翰福音 12
1 逾越节前六日，耶稣来到伯大尼，就是他叫拉撒路从死里复活之处。
Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.
2 有人在那里给耶稣预备筵席；马大伺候，拉撒路也在那同耶稣坐席的人中。
І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.
3 马利亚就拿着一斤极贵的真哪哒香膏，抹耶稣的脚，又用自己头发去擦，屋里就满了膏的香气。
А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!
4 有一个门徒，就是那将要卖耶稣的加略人犹大，
І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:
5 说：“这香膏为什么不卖三十两银子周济穷人呢？”
„Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“
6 他说这话，并不是挂念穷人，乃因他是个贼，又带着钱囊，常取其中所存的。
А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.
7 耶稣说：“由她吧！她是为我安葬之日存留的。
І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.
8 因为常有穷人和你们同在，只是你们不常有我。”
Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“
9 有许多犹太人知道耶稣在那里，就来了，不但是为耶稣的缘故，也是要看他从死里所复活的拉撒路。
А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.
10 但祭司长商议连拉撒路也要杀了；
А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,
11 因有好些犹太人为拉撒路的缘故，回去信了耶稣。
бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.
12 第二天，有许多上来过节的人听见耶稣将到耶路撒冷，
А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,
13 就拿着棕树枝出去迎接他，喊着说： 和散那！ 奉主名来的以色列王是应当称颂的！
то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“
14 耶稣得了一个驴驹，就骑上，如经上所记的说：
Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
15 锡安的民哪，不要惧怕！ 你的王骑着驴驹来了。
„Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“
16 这些事门徒起先不明白，等到耶稣得了荣耀以后才想起这话是指着他写的，并且众人果然向他这样行了。
А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.
17 当耶稣呼唤拉撒路，叫他从死复活出坟墓的时候，同耶稣在那里的众人就作见证。
Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.
18 众人因听见耶稣行了这神迹，就去迎接他。
Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.
19 法利赛人彼此说：“看哪，你们是徒劳无益，世人都随从他去了。”
Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“
20 那时，上来过节礼拜的人中，有几个希腊人。
А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.
21 他们来见加利利、伯赛大的腓力，求他说：“先生，我们愿意见耶稣。”
І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.
22 腓力去告诉安得烈，安得烈同腓力去告诉耶稣。
Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.
23 耶稣说：“人子得荣耀的时候到了。
Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.
24 我实实在在地告诉你们，一粒麦子不落在地里死了，仍旧是一粒，若是死了，就结出许多子粒来。
Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.
Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя. (aiōnios g166)
26 若有人服事我，就当跟从我；我在哪里，服事我的人也要在那里；若有人服事我，我父必尊重他。”
Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.
27 “我现在心里忧愁，我说什么才好呢？父啊，救我脱离这时候；但我原是为这时候来的。
Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...
28 父啊，愿你荣耀你的名！”当时就有声音从天上来，说：“我已经荣耀了我的名，还要再荣耀。”
Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“
29 站在旁边的众人听见，就说：“打雷了。”还有人说：“有天使对他说话。”
А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „ Це ангол Йому говорив“!
30 耶稣说：“这声音不是为我，是为你们来的。
Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.
31 现在这世界受审判，这世界的王要被赶出去。
Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.
32 我若从地上被举起来，就要吸引万人来归我。”
І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.
33 耶稣这话原是指着自己将要怎样死说的。
А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.
А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“ (aiōn g165)
35 耶稣对他们说：“光在你们中间还有不多的时候，应当趁着有光行走，免得黑暗临到你们；那在黑暗里行走的，不知道往何处去。
І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.
36 你们应当趁着有光，信从这光，使你们成为光明之子。” 耶稣说了这话，就离开他们隐藏了。
Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.
37 他虽然在他们面前行了许多神迹，他们还是不信他。
І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,
38 这是要应验先知以赛亚的话，说： 主啊，我们所传的有谁信呢？ 主的膀臂向谁显露呢？
щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“
39 他们所以不能信，因为以赛亚又说：
Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:
40 主叫他们瞎了眼， 硬了心， 免得他们眼睛看见， 心里明白，回转过来， 我就医治他们。
„Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“
41 以赛亚因为看见他的荣耀，就指着他说这话。
Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.
42 虽然如此，官长中却有好些信他的，只因法利赛人的缘故，就不承认，恐怕被赶出会堂。
Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.
43 这是因他们爱人的荣耀过于爱 神的荣耀。
Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
44 耶稣大声说：“信我的，不是信我，乃是信那差我来的。
А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.
45 人看见我，就是看见那差我来的。
А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.
46 我到世上来，乃是光，叫凡信我的，不住在黑暗里。
Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.
47 若有人听见我的话不遵守，我不审判他。我来本不是要审判世界，乃是要拯救世界。
Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.
48 弃绝我、不领受我话的人，有审判他的—就是我所讲的道在末日要审判他。
Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!
49 因为我没有凭着自己讲，惟有差我来的父已经给我命令，叫我说什么，讲什么。
Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.
