Лука 1
1 О И в часа на каденето цялото множество на людете се молеше отвън.
Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
2 О И, ето, ще млъкнеш, и не ще можеш да говориш до деня, когато ще се сбъдне това, защото не повярва думите ми, които ще се сбъднат своевременно.
як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
3 видя се добре и на мене, който изследвах подробно всичко от началото, да ти пиша наред за това, почтени Теофиле,
тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
4 за да познаеш достоверността на това, в което си бил поучаван.
щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
5 В дните на Юдейския цар Ирод имаше един свещеник от Авиевия отред, на име Захария; и жена му беше от Аароновите потомци, и се наричаше Елисавета.
За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
6 Те и двамата бяха праведни пред Бога, като ходеха непорочно във всичките Господни заповеди и наредби.
І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
7 И нямаха чадо, понеже Елисавета беше неплодна, а и двамата бяха в напреднала възраст.
А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
8 И като свещенодействуваше той пред Бога по реда на своя отред,
І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
9 по обичая на свещеничеството, нему се падна по жребие да влезе в Господния храм и да покади.
за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
10 И в часа на каденето цялото множество на людете се молеше отвън.
Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
11 И яви му се ангел от Господа, стоящ отдясно на кадилния олтар.
І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
12 И Захарий като го видя, смути се, и страх го обзе.
І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
13 Но ангелът му рече: Не бой се, Захари; защото твоята молитва е чута, и жена ти Елисавета ще ти роди син, когото ще наречеш Иоан.
А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
14 Той ще ти бъде за радост и веселие; и мнозина ще се зарадват за неговото рождение.
І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
15 Защото ще бъде велик пред Господа; вино и спиртно питие няма да пие; и ще се изпълни със Святия Дух още от зачатието си.
Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
16 И ще обърне мнозина от израилтяните към Господа техния Бог.
І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
17 Той ще предиде пред лицето Му в духа и силата на Илия, за да обърна сърцата на бащите към чадата, и непокорните към мъдростта на праведните, да приготви за Господа благоразположен народ.
І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
18 А Захария рече на ангела: По какво ще узная това? Защото аз съм стар, и жена ми е в напреднала възраст.
І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
19 Ангелът в отговор му каза: Аз съм Гавриил, който стои пред Бога; и съм изпратен да ти говоря и да ти благовестя това.
А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
20 И, ето, ще млъкнеш, и не ще можеш да говориш, до деня, когато ще се сбъдне това, защото не повярва думите ми, които ще се сбъднат своевременно.
І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
21 И людете чакаха Захария, и се чудеха, че се бави в храма.
А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
22 А когато излезе, не можеше да им продума; и те разбраха, че е видял видение в храма, защото той им правеше знакове и оставаше ням.
Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
23 И като се навършиха дните на службата му, той отиде у дома си.
І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
24 А след тия дни жена му Елисавета зачна; и криеше се пет месеца, като казваше:
А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
25 Така ми стори Господ в дните, когато погледна милостиво, за да отнеме от човеците причината да ме корят.
„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
26 А в шестия месец ангел Гавриил бе изпратен от Бога в галилейския град, наречен Назарет,
А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
27 при една девица, сгодена за мъж на име Йосиф от Давидовия дом; а името на девицата бе Мария.
до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
28 И като дойде ангелът при нея, рече: Здравей благодатна! Господ е с тебе, [благословена си ти между жените].
І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
29 А тя много се смути от думата му и в недоумение беше, какъв ли ще бъде тоя поздрав.
Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
30 И ангелът - рече: Не бой се, Марио, защото си придобила Божието благоволение.
А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
31 И ето, ще зачнеш в утробата си и ще родиш син, Когото ще наречеш Исус.
І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
32 Той ще бъде велик, и ще се нарече Син на Всевишния; и Господ Бог ще Му даде престола на баща Му Давида.
Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“. (aiōn g165)
34 А Мария рече на ангела: Как ще бъде това, тъй като мъж не познавам?
А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
35 И ангелът в отговор - рече: Святият дух ще дойде върху ти и силата но Всевишния ще те осени; за туй, и святото Онова, Което ще се роди от тебе, ще се нарече Божий Син.
І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
36 И, ето, твоята сродница Елисавета, и тя в старините си е зачнала син; и това е шестия месец за нея, която се казваше неплодна.
А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
37 Защото за Бога няма невъзможно нещо.
Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“
38 И Мария рече: Ето Господната слугиня; нека ми бъде според както си казал. И ангелът си отиде от нея.
А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“І відійшов а́нгол від неї.
39 През тия дни Мария стана и отиде бързо към хълмистата страна, в един Юдов град,
Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
40 и влезе в Захариевата къща и поздрави Елисавета.
І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
41 И щом чу Елисавета Марииния поздрав, младенецът заигра в утробата -; и Елисавета се изпълни със Святия Дух,
Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
42 и като извика със силен глас рече: Благословена си ти между жените, и благословен е плодът на твоята утроба!
і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
43 И от какво ми е тая чест, да дойде при мене майката на моя Господ?
І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
44 Защото, ето, щом стигна гласът на твоя поздрав до ушите ми, младенецът заигра радостно в утробата ми.
Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
45 И блажена е тая, която е повярвала, че ще се сбъдне казаното - от Господа.
Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
46 И Мария каза: Величае душата ми Господа,
А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
47 и зарадва се духът ми в Господа, Спасителя мой,
і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
48 Защото погледна милостиво на ниското положение на слугинята си; и ето, отсега ще ме ублажават всичките родове.
що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
49 Защото Силният извърши за мене велики дела; и свято е Неговото име.
бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
50 И, през родове и родове, Неговата милост е върху ония, които Му се боят.
і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
51 Извърши силни дела със Своята мишца; разпръсна ония, които са горделиви в мислите на сърцето си.
Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
52 Свали владетели от престолите им. И въздигна смирени.
Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
53 Гладните напълни с блага. А богатите отпрати празни.
удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
54 Помогна на слугата Си Израиля, за да помни да покаже милост.
Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“ (aiōn g165)
56 А Мария, като преседя с нея около три месеца, върна се у дома си.
І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
57 А на Елисавета се навърши времето да роди; и роди син.
А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
58 И като чуха съседите и роднините -, че Господ показал към нея велика милост, радваха се с нея.
І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
59 И на осмия ден дойдоха да обрежат детенцето; и щяха да го нарекат Захария, по бащиното му име.
І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
60 Но майка му в отговор каза: Не, но ще се нарече Иоан.
І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
61 И рекоха -: Няма никой в рода ти, който се нарича с това име.
А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
62 И запитаха баща му със знакове, как би искал той да го нарекат.
І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
63 А той поиска дъсчица и написа тия думи: Иоан е името му. И те всички се почудиха.
Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
64 И начаса му се отвориха устата, и езикът му се развърза, и той проговори и благославяше Бога.
І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
65 И страх обзе всичките им съседи; и за всичко това се говореше по цялата хълмиста страна на Юдея.
І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
66 И всички, които чуха, пазеха това в сърцата си, казвайки: Какво ли ще бъде това детенце? Защото Господната ръка беше с него.
А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“І Господня рука була з нею.
67 Тогава баща му Захария се изпълни със Святия Дух и пророкува, казвайки:
Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
68 Благословен Господ, израилевия Бог, защото посети Своите люде и извърши изкупление за тях.
„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
69 И въздигна рог на спасение за нас в дома на слугата Си Давида,
Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх, (aiōn g165)
71 Избавление от неприятелите ни и от ръката на всички, които ни мразят,
що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
72 за да покаже милост към бащите ни и да спомни святия Свой завет,
що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
73 клетвата, с която се закле на баща ни Авраама.
що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
74 Да даде нам, бидейки освободени от ръката на неприятелите ни. Да му служим без страх,
щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
75 в святост и правда пред Него, през всичките си дни.
у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
76 Да! И ти, детенце, пророк на Всевишния ще се наречеш; защото ще вървиш пред лицето на Господа да приготвиш пътищата за Него.
Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
77 За да дадеш на Неговите люде да познаят спасение чрез прощаване греховете им,
щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
78 поради милосърдието на нашия Бог, с което ще ни посети зора отгоре,
через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
79 за да осияе седящите в тъмнина и в мрачна сянка; така щото да отправи нозете ни в пътя на мира.
щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
80 А детенцето растеше и крепнеше по дух; и беше в пустините до деня, когато се яви на Израиля.
А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.
