হিতোপদেশ 23
Коли сядеш хліб їсти з воло́дарем, то пильно вважай, що́ перед тобою, —
і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненаже́ра:
не жадай його ласощів, бо вони — хліб обма́нливий!
Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступи́ся від ду́мки своєї про це, —
5 ৫ তুমি কি অর্থের দিকে দেখছ? তা আর নেই এবং কারণ ঈগল যেমন আকাশে উড়ে যায়, তেমনি ধন নিজের জন্য নিশ্চয়ই পক্ষ তৈরী করে।
свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба.
не їж хліба в злоокого, і не пожада́й лакоми́нок його,
7 ৭ কারণ সে এমন ধরনের লোক যে খাবারের দাম গণ্য করে; সে তোমাকে বলে, “তুমি খাবার খাও ও পান কর!” কিন্তু তার হৃদয় তোমার সঙ্গে নয়।
бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, —
той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш!
Не кажи до ушей нерозумному, бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх.
Не пересува́й віково́ї границі, і не входь на сирі́тські поля́,
бо їхній Визволи́тель міцни́й, — Він за справу їхню буде суди́тись з тобою!
Своє серце зверни до навча́ння, а уші свої — до розумних рече́й.
Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре:
ти різкою виб'єш його, — і душу його від шео́лу врятуєш. (Sheol h7585)
Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
і нутро́ моє буде ті́шитись, коли уста твої говори́тимуть слу́шне.
Нехай серце твоє не зави́дує грішним, і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього,
бо існує майбутнє, і наді́я твоя не загине.
Послухай, мій сину, та й помудрі́й, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожира́ють,
бо п'яни́ця й жеру́н збідні́ють, а сонли́вий одя́гне лахмі́ття.
Слухай ба́тька свого, — він тебе породив, і не горду́й, як поста́ріла мати твоя.
Купи собі й не продавай правду, мудрість, і карта́ння та розум.
Буде ве́льми радіти ба́тько праведного, і родитель премудрого вті́шиться ним.
Хай радіє твій ба́тько та мати твоя, хай поті́шиться та, що тебе породила.
Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають доро́ги мої.
Бо блудни́ця — то яма глибока, а крини́ця тісна́ — чужа жінка.
І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́.
29 ২৯ কার দুর্ভাগ্য? কে দুঃখ প্রকাশ করে? কে ঝগড়া করে? কে অভিযোগ করে? কে অকারণে আঘাত পায়? কার চোখ লাল হয়?
В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? —
У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного.
Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, —
кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, —
пантрува́тимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говори́тиме ду́рощі...
І ти будеш, як той, хто лежить у сере́дині моря, й як той, хто лежить на щогло́вім верху́.
35 ৩৫ তুমি বলবে, তারা আমাকে মেরেছে, কিন্তু আমি ব্যথা পাইনি; তারা আমাকে প্রহার করেছে, কিন্তু আমি বুঝতে পারিনি। আমি কখন জেগে উঠব? আর তার খোঁজ করব।
І скажеш: „Побили мене, та мені не боліло, мене шту́рхали, я ж не почув, — коли я прокинусь, шукатиму далі того ж“.
