ইয়োবের বিবরণ 38
Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
„Хто́ то такий, що зате́мнює раду слова́ми без розуму?
3 ৩ তুমি এখন পরুষের মত তোমার কোমর বাঁধ, কারণ আমি তোমায় প্রশ্ন করব এবং তুমি অবশ্যই আমায় উত্তর দেবে।
Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на, а Я буду питати тебе, — ти ж Мені поясни!
4 ৪ যখন আমি পৃথিবীর ভিত স্থাপন করছিলাম তখন তুমি কোথায় ছিলে? যদি তোমার অনেক বুদ্ধি থাকে, তবে আমায় বল।
Де́ ти був, коли землю осно́вував Я? Розкажи, якщо маєш знання́!
Хто осно́ви її положив, чи ти знаєш? Або хто́ розтягнув по ній шнура?
У що підстави її позапу́щувані, або хто́ поклав камінь нарі́жний її,
коли ра́зом співали всі зо́рі пора́нні та радісний о́крик здіймали всі Божі сини?
І хто море воро́тами загороди́в, як воно виступа́ло, немов би з утро́би вихо́дило,
коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу́ — за його пелюшки́,
і призна́чив йому Я границю Свою та поставив засу́ва й воро́та,
11 ১১ এবং যখন আমি এটাকে বললাম, তুমি এই পর্যন্ত আসতে পার, কিন্তু তার বেশি নয়; এখানে তোমার গর্বের ঢেউ থামবে।
і сказав: „Аж досі ти ді́йдеш, не далі, і тут ось межа́ твоїх хвиль гордови́тих?“
12 ১২ তোমার জন্মের দিন থেকে, তুমি কি কখনও, ভোর শুরু হওয়ার আদেশ দিয়েছ এবং ভোরকে কি তার জায়গা জানিয়েছ।
Чи за своїх днів ти наказував ра́нкові? Чи досві́тній зорі́ показав її місце,
щоб хапа́лась за кі́нці землі та поси́пались з неї безбожні?
14 ১৪ কাদামাটি যেমন সিলমোহরের দ্বারা পরিবর্তিত হয় তেমন পৃথিবীর আকার পরিবর্তিত হয়েছে; ভাঁজ করা কাপড়ের মত এটার ওপর সমস্ত জিনিস পরিষ্কার ভাবে প্রকাশ পায়।
Земля змі́нюється, мов та глина печа́тки, і стають, немов о́діж, вони!
І нехай від безбожних їх світло віді́йметься, а високе раме́но злама́ється!
Чи ти схо́див коли аж до мо́рських джере́л, і чи ти перехо́джувався дном безодні?
Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смерте́льної тіні?
Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
Де́ та доро́га, що світло на ній пробуває? А те́мрява — де її місце,
20 ২০ তুমি কি আলো এবং অন্ধকারকে তাদের কাজের জায়গায় পরিচালনা করতে পার? তুমি কি তাদের জন্য তাদের ঘরের রাস্তা পেতে পার?
щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки́ її дому?
Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
Чи дохо́див коли ти до схо́ванок снігу, і схо́ванки граду ти бачив,
які Я тримаю на час лихолі́ття, на день бо́ю й війни?
Якою дорогою ді́литься вітер, розпоро́шується по землі вітере́ць?
Хто для зливи прото́ку прові́в, а для громови́ці — дорогу,
щоб дощи́ти на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
щоб пустиню та пущу наси́чувати, і щоб забезпе́чити ви́хід траві?
Чи є ба́тько в доща, чи хто кра́плі роси́ породи́в?
Із чиєї утро́би лід вийшов, а і́ній небесний — хто його породив?
Як камінь, тужа́віють води, а пове́рхня безо́дні ховається.
Чи зв'яжеш ти за́в'язки Волосожа́ру, чи розв'я́жеш віжки́ в Оріо́на?
32 ৩২ তুমি কি নক্ষত্রপুঞ্জকে তাদের সঠিক দিনের প্রকাশ পেতে চালনা দিতে পার? তুমি কি ভাল্লুককে তার বাচ্চাদের সঙ্গে পথ দেখাতে পার?
Чи ви́ведеш ча́су свого Зодія́ка, чи Во́за з синами його попрова́диш?
Чи ти знаєш уста́ви небе́с? Чи ти покладе́ш на землі їхню вла́ду?
Чи піді́ймеш свій голос до хмар, — і багато води тебе вкриє?
Чи бли́скавки ти посилаєш, і пі́дуть вони, й тобі скажуть „Ось ми“?
Хто мудрість вкладає людині в нутро́? Або — хто́ дає се́рцеві розум?
Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посу́ди,
коли по́рох зливається в зли́вки, а кавалки злипаються?
Чи здо́бич левиці ти зловиш, і заспоко́їш життя левчукі́в,
як вони по лего́вищах ту́ляться, на ча́тах сидять по куща́х?
41 ৪১ কে দাঁড়কাককে শিকার যুগিয়ে দেয়, যখন তাদের বাচ্চারা ঈশ্বরের কাছে চিত্কার করে এবং খাবারের অভাবের জন্য ঘুরতে থাকে?
Хто готує для кру́ка поживу його, як до Бога кричать його діти, як без ї́жі блукають вони?
