Zəbur 38
1 Davudun yadasalma məzmuru. Ya Rəbb, qəzəblənib məni töhmətləndirmə, Hiddətlənib məni tənbeh eləmə.
Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
2 Artıq Sənin oxların mənə saplanıb, Əllərin üstümə ağırlıq salıb.
бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
3 Bədənimdə qəzəbindən sağ yer qalmadı, Günahıma görə sümüklərim də xəstəlik tapdı.
Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
4 Çünki təqsirlərim başımdan aşır, Ağır yük tək onlara gücüm çatmır.
бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
5 Ağılsızlığımın üzündən Yaralarım iyrənc və irinlidir.
смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
6 Mənim qəddim əyilib, ikiqat bükülmüşəm, Gün boyu yaslı gəzirəm.
Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
7 Çünki belim qızdırmadan yandı, Bədənimdə sağ yer qalmadı.
бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
8 Taqətim kəsildi, çox əzilmişəm, Ürəyimdəki iztiraba görə ah-zar edirəm.
Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
9 Ey Xudavənd, mənim arzu-diləyim hüzurundadır, Mənim iniltilərim Səndən gizli qalmır.
Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
10 Ürəyim çırpınır, gücüm tükəndi, Gözlərimin nuru da söndü.
Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
11 Azarımı görüb məndən dost-yoldaşım uzaqlaşdı, Qohumlarım məndən uzaqda qaldı.
Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
12 Canımın qəsdinə duranlar mənə tələ qurur, Bədxahlarım ölümümdən danışır, Gün boyu mənim üçün hiylə qururlar.
Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
13 Mən bir kar kimi eşitmirəm, Dilsiz-ağızsız bir lal kimiyəm.
А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
14 Dilsiz-cavabsız Bir lal-kar kimiyəm.
I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
15 Ya Rəbb, ümidim Sənə qalıb, Ey Xudavənd Allahım, Səndən cavab gözləyirəm!
бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
16 Dedim ki, qoy halıma sevinməsinlər, Ayağım büdrəyəndə qarşımda öyünməsinlər.
Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
17 Mən yıxılmaq üzrəyəm, Daim əzabla üz-üzəyəm.
Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
18 Təqsirlərimi etiraf edirəm, Günahlarım üçün nigarançılıq çəkirəm.
бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
19 Düşmənlərim qüvvətlidir, hələ sağdır, Nahaq yerə mənə nifrət edənlər çoxdur.
А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
20 Yaxşılığa yamanlıq edənlər Yaxşılığa meyl etdiyimə görə əleyhimə durublar.
Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
21 Ya Rəbb, məni tərk etmə! Ey Allahım, məndən uzaq dayanma!
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
22 Ey Xudavənd, tez imdadıma çat, Mənim xilaskarım Sənsən!
поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
