Əyyub 8

1 Şuahlı Bildad belə cavab verdi:

І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:

2 «Bunları nə vaxta qədər deyəcəksən? Sözlərin sərt küləyə bənzər.

„Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?

3 Allah ədaləti azdırarmı? Külli-İxtiyar salehi əyri edərmi?

Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?

4 Bəlkə oğulların Ona qarşı günah edib, O da üsyankarlıqlarının cəzasını verib.

Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!

5 Əgər cəhd göstərib Allahı axtarsaydın, Külli-İxtiyara yalvarsaydın,

Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,

6 Əgər təmiz, doğru olsaydın, O sənin üçün, həqiqətən, qalxardı, Sənə layiqincə bir məskən verərdi.

якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,

7 Başlanğıcın kiçik olsa da, Sonun böyük olacaq.

і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!

8 Gəl indi əvvəlki nəsillərdən soruş, Ata-babaların sınağından keçənlərə yaxşı nəzər sal.

Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —

9 Dünənki övladlarıq, heç nə bilmirik. Bu dünyada ömrümüz sadəcə bir kölgədir.

бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —

10 Onlar izah edib sənə öyrətməzlərmi? Köksündəki sözləri dilə gətirməzlərmi?

отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:

11 Bataqlıq olmayan yerdə qarğı bitərmi? Su olmayan yerdə qamış çıxarmı?

Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?

12 Hələ yaşıl ikən qırılmadan, Hər otdan əvvəl onlar quruyar.

Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:

13 Allahı unudan hər kəs axırda belə qalar, Allahsız insanın ümidi beləcə yox olar.

отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,

14 Onun etibar etdiyi şeylər qırılar, Bel bağladığı sanki hörümçək toru olar.

бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність

15 Evinə söykənərkən evi uçar, Evindən tutarkən dağılar.

На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.

16 Sanki bu allahsızlar günəşə baxar, yaşıllaşar, Pöhrələri bağçanın hər tərəfinə yayılar.

Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —

17 Rişələri daş qalağına dolaşar, Çınqılların arasında yer axtarar.

на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:

18 Amma yerindən qoparılarkən Yer inkar edərək deyər: “Səni görməmişəm”.

Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!

19 Bax belə sevincinə son qoyular, Onun yerində başqa bitkilər bitər.

Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.

20 Allah kamil insanı Özündən kənar etməz, Pislik edənlərinsə əlindən tutmaz.

Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,

21 O sənin ağzını yenə gülüşlə, Dodaqlarını sevinc nidaları ilə doldurar.

аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...

22 Düşmənlərini rüsvayçılıq bürüyəcək, Pislərin çadırı məhv ediləcək».

Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“