Əyyub 31
1 Gözlərim üçün əhd etmişəm, Gözüm bir qıza baxarmı?
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
2 İnsan yuxarıdan – Allahdan nə pay alır? İnsana ucalardan – Külli-İxtiyardan nə irs qalır?
І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
3 Məgər haqsızların başına fəlakət gəlmir? Məgər fitnəkarların başına bəla gəlmir?
Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
4 Məgər O, yollarıma baxmır? Məgər O hər addımımı saymır?
Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
5 Əgər yalançı olaraq gəzmişəmsə, Ayağım fırıldaq üçün qaçıbsa,
Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
6 Qoy Allah məni haqq tərəzisində çəksin, Kamil olduğumu görsün.
то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
7 Yolumda əyri addım atmışamsa, Gözlərimin ardınca qəlbimi sürükləmişəmsə, Əllərimi ləkələmişəmsə,
Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
8 Əkdiyimi yadlar yesin, Qoy əkinim kökündən çıxarılsın.
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
9 Əgər qəlbim başqa bir qadına meyl edibsə, Qonşumun qapısını pusmuşamsa,
Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
10 Qoy arvadım başqasının taxılını üyütsün, Qoy onunla başqa kişilər yatsın.
то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
11 Axı bu bir xəcalət olardı, Məhkəməyə veriləsi bir günah sayılardı.
Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
12 Çünki bu Həlak yerinədək yandırıb-yaxan bir alovdur. Bu bütün barımı kökündən çıxarardı.
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
13 Əgər mənimlə çəkişəndə Nökərlərimin və kənizlərimin Haqqını yemişəmsə,
Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
14 Allah ayağa qalxanda Mən nə edə bilərəm? Məni yoxlayanda nə cavab verərəm?
то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
15 Anamın bətnində məni yaradan Onu yaratmayıbmı? Bətndən bizə quruluş verən O olmayıbmı?
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
16 Əgər yoxsulların istədiklərini bir kənara qoymuşamsa, Dul qadının ümidini qırmışamsa,
Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
17 Bir tikəmi özüm yeyib Yetimə verməmişəmsə,
Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
18 Gəncliyimdən bəri yetimlərə atalıq etməmişəmsə, Doğulandan bəri dul qadına yol göstərməmişəmsə,
Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
19 Paltarı olmadığı üçün canı ağrıyan, Ya örtüyə möhtac qalan yoxsulları görəndə
Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
20 Qoyunlarımın yunu ilə onları isitməmişəmsə, Onlar da mənə ürəkdən alqış etməyiblərsə,
чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
21 Məhkəmədə sözü keçən olduğum üçün Yetimə əl qaldırmışamsa,
Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
22 Qollarım qırılıb çiyinlərimdən düşsün, Qoy qolum lüləsindən sınsın.
хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
23 Çünki Allahın bəlasından qorxuram, Əzəməti qarşısında dayana bilmərəm.
Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
24 Əgər qızıla ümid bağlamışamsa, Saf qızıla “ümidim sənsən” demişəmsə,
Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
25 Əgər bol sərvətimə görə, Əlimin gəlirinin çoxluğuna görə sevinmişəmsə,
Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26 Əgər parlayan günəşə, İşıq saçaraq dövran edən aya baxıb,
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
27 Könlümün meylini gizlicə azdırıb, Sitayiş etmək üçün əlimlə onlara Öpüş yollamışamsa,
то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
28 Bu da məni ittiham edən günah sayılardı, Çünki ucalarda olan Allahı danmış olardım.
це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29 Əgər düşmənlərimin bədbəxtliyinə sevinmişəmsə, Başına bəla gəldi deyə fərəhlənmişəmsə,
Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
30 Kiminsə canına qarğış yağdıraraq Dilimə günah işlətməyə yol vermişəmsə,
Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
31 Evimdəki insanlar “Əyyubun verdiyi ətlə Qarnını doyurmayan varmı?” deyə soruşmayıblarsa,
Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
32 – Heç bir yadelli gecəni küçədə keçirməzdi, Qapım həmişə yoldan keçənlərin üzünə açıq idi –
Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
33 Əgər təqsirimi gizlətmişəmsə, Adəm kimi üsyankarlığımı ört-basdır etmişəmsə,
Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
34 Camaatdan qorxduğum üçün, El qınağından dəhşətə gəldiyim üçün Dinməzcə bayıra çıxmamışamsa…
Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
35 Kaş məni bir eşidən olaydı! Bu sözümü təsdiq edirəm, Qoy Külli-İxtiyar mənə bir cavab versin! Əleyhdarım bunu tumara yazıb əlimə versin.
О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
36 Şübhəsiz, bu tumarı çiynimdə gəzdirərdim, Başıma tac edərdim.
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
37 Onda atdığım hər addımı Allaha bildirərdim, Mən bir şahzadə kimi Onun yanına gedərdim.
Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
38 Torpağım da məndən fəryad edirsə, Kotanın açdığı yarıqlar əlimdən bir ağızdan ağlayırsa,
Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
39 Pulunu vermədən məhsulu yemişəmsə, Buranın sakinlərinin ürəyini qırmışamsa,
якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
40 Qoy sahəmdə buğda yerinə tikan, Arpa yerinə alaq bitsin». Əyyubun söhbəti sona yetdi.
то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
