Əyyub 16
1 Əyyub belə cavab verdi:
А Йов відповів та й сказав:
2 «Bu cür sözləri çox eşitmişəm, Hamınız adamincidən təsəlliçilərsiniz.
„Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
3 Bu boş söhbətləriniz qurtaracaqmı? Sizi nə vadar edir, belə danışırsınız?
Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
4 Siz mənim yerimdə olsaydınız, mən də belə deyərdim. Əleyhinizə yaxşı-yaxşı sözlər düzüb başımı yelləyərdim.
I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
5 Ağzım ürəkləndirici sözlər deyərdi, Dilimdən təsəlliverici sözlər çıxarardım, Mən sizi ovudardım.
уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
6 Danışmağımla dərdim azalmır, Susuram, nə dəyişir?
Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
7 Ay Allah, məni taqətdən saldın, Bütün külfətimi darmadağın etdin.
Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
8 Sıxılıb əzilməyim buna şahiddir, Taqətsizliyim əleyhimə çıxıb şahidlik edir.
і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
9 Allah məni qəzəbi ilə parçalayır, Mənə nifrət edir, dişlərini qıcıdır, Düşmənim gözlərini mənə dikir.
Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
10 Mənə qarşı insanlar dodaq büzür, Həqarətlə üzümə şillə vurur, Mənə qarşı əlbir olur.
Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
11 Allah məni haqsızlara təslim etdi, Pislərin əlinə verdi.
Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
12 Rahat yaşayırdım, Allah məni pərən-pərən saldı, Boynumdan tutub yerə vurdu, məni Özünə hədəf etdi.
Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
13 Onun oxçuları ətrafımı aldı, Aman vermədən böyrəklərimi deşdilər, Ödümü yerə tökdülər.
Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
14 Bədənimə yara üstündən yara vurulur, Cəngavər tək üzərimə yüyürürlər.
Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
15 Əynimə çul tikmişəm, Qürurumu yerə atmışam.
Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
16 Ağlamaqdan üzüm qızardı, Kirpiklərimin altı-üstü kölgə saldı.
Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
17 Yenə də zalımlıq əlimdən gəlmir, Sənə səmimiyyətlə dua edirəm.
хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
18 Ey torpaq, qanımın üstünü örtmə, Qoy heç nə mənim naləmi saxlamasın.
Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
19 Lap indidən şahidim göylərdədir, Himayədarım yüksəklərdədir.
бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
20 Dostlarım məni ələ salır, Gözlərim Allaha baxıb ağlayır.
Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
21 Bəşər oğlu qonşusu üçün yalvardığı kimi Biri də mən insandan ötrü qoy Allaha yalvarsın.
і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
22 Çünki bir neçə il keçəndən sonra Gedər-gəlməz yola gedəcəyəm.
бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
