< ज़बूर 147 >

1 ख़ुदावन्द की हम्द करो! क्यूँकि ख़ुदा की मदहसराई करना भला है; इसलिए कि यह दिलपसंद और सिताइश ज़ेबा है।
Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
2 ख़ुदावन्द येरूशलेम को ता'मीर करता है; वह इस्राईल के जिला वतनों को जमा' करता है।
Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
3 वह शिकस्ता दिलों को शिफ़ा देता है, और उनके ज़ख़्म बाँधता है।
Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
4 वह सितारों को शुमार करता है, और उन सबके नाम रखता है।
вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
5 हमारा ख़ुदावन्द बुजु़र्ग और कु़दरत में 'अज़ीम है; उसके समझ की इन्तिहा नहीं।
Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
6 ख़ुदावन्द हलीमों को संभालता है, वह शरीरों को ख़ाक में मिला देता है।
Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
7 ख़ुदावन्द के सामने शुक्रगुज़ारी का हम्द गाओ, सितार पर हमारे ख़ुदा की मदहसराई करो।
Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
8 जो आसमान को बादलों से मुलब्बस करता है; जो ज़मीन के लिए मेंह तैयार करता है; जो पहाड़ों पर घास उगाता है।
Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
9 जो हैवानात को ख़ुराक देता है, और कव्वे के बच्चे को जो काएँ काएँ करते हैं।
худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
10 घोड़े के ज़ोर में उसकी खु़शनूदी नहीं न आदमी की टाँगों से उसे कोई ख़ुशी है;
Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
11 ख़ुदावन्द उनसे ख़ुश है जो उससे डरते हैं, और उनसे जो उसकी शफ़क़त के उम्मीदवार हैं।
Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
12 ऐ येरूशलेम! ख़ुदावन्द की सिताइश कर!, ऐ सिय्यून! अपने ख़ुदा की सिताइश कर।
Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
13 क्यूँकि उसने तेरे फाटकों के बेंडों को मज़बूत किया है, उसने तेरे अन्दर तेरी औलाद को बरकत दी है।
бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
14 वह तेरी हद में अम्न रखता है! वह तुझे अच्छे से अच्छे गेहूँ से आसूदा करता है।
чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
15 वह अपना हुक्म ज़मीन पर भेजता है, उसका कलाम बहुत तेज़ रौ है।
посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
16 वह बर्फ़ को ऊन की तरह गिराता है, और पाले को राख की तरह बिखेरता है।
Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
17 वह यख़ को लुक़मों की तरह फेंकता उसकी ठंड कौन सह सकता है?
Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
18 वह अपना कलाम नाज़िल करके उनको पिघला देता है; वह हवा चलाता है और पानी बहने लगता है।
Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
19 वह अपना कलाम या'क़ूब पर ज़ाहिर करता है, और अपने आईन — ओ — अहकाम इस्राईल पर।
Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
20 उसने किसी और क़ौम से ऐसा सुलूक नहीं किया; और उनके अहकाम को उन्होंने नहीं जाना। ख़ुदावन्द की हम्द करो!
для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!

< ज़बूर 147 >