Захарія 4

1 І вернувся той ангол, що говорив зо мною, і збудив мене, як чоловіка, якого будять зо́ сну його́.

Y volvió el ángel que hablaba conmigo, y me despertó como un hombre que es despertado de su sueño.

2 І сказав він до мене: „Що́ ти бачиш?“А я відказав: „Бачу я, — ось світи́льник, увесь із золота, і ча́ша на верху́ його, і сім лямпад його на ньому, і по сім ру́рочок для лямпад, що на верху його.

Y me dijo: ¿Qué ves? Y respondí: Miré, y he aquí un candelero todo de oro, con su depósito sobre su cabeza, y sus siete lámparas encima del candelero; y siete canales para las lámparas que están encima de él;

3 І дві оли́вки на ньому, — одна з прави́ці чаші, а одна на ліви́ці її“.

y sobre él dos olivos, el uno a la mano derecha del depósito, y el otro a su mano izquierda.

4 І говорив я й сказав до ангола, що говорив зо мною, кажучи: „Що́ це, мій пане?“

Y hablé y dije a aquel ángel que hablaba conmigo, diciendo: ¿Qué es esto, Señor mío?

5 І відповів ангол, що говорив зо мною, та й сказав мені: „Чи ж ти не знаєш, що це таке?“А я відказав: „Ні, пане!“

Y el ángel que hablaba conmigo respondió, y me dijo: ¿No sabes qué es esto? Y dije: No, Señor mío.

6 І відповів він, і сказав мені, говорячи: „Оце таке Господнє слово до Зорова́веля: Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот.

Entonces respondió y me habló, diciendo: Esta es Palabra del SEÑOR a Zorobabel, en que se dice: No con ejército, ni con fuerza, sino con mi Espíritu, dijo el SEÑOR de los ejércitos.

7 Хто́ ти, го́ро велика? Перед Зорова́велем ти станеш рівни́ною. І він винесе нарі́жного каменя при криках: Милість, милість йому́!“

¿Quién eres tú, oh gran monte delante de Zorobabel? Serás reducido a llanura. El sacará la primera piedra con aclamaciones de Gracia, gracia a ella.

8 І було мені слово Господнє таке:

Y vino palabra del SEÑOR a mí, diciendo:

9 „Зорова́велеві ру́ки заклали цей дім, і руки його ви́кінчать, і ти пізнаєш, що Госпо́дь Савао́т послав мене до вас.

Las manos de Zorobabel echarán el fundamento a esta Casa, y sus manos la acabarán; y conocerás que el SEÑOR de los ejércitos me envió a vosotros.

10 Бо хто буде пого́рджувати днем малих рече́й? Але будуть ті́шитися, і будуть дивитись на теслярського виска́ в руці Зорова́веля ті се́меро, — Господні очі, що ходять по всій землі“.

Porque, ¿quién ha menospreciado el día de los pequeños comienzos? Se alegraron, y verán la plomada en la mano de Zorobabel. Aquellos siete son los ojos del SEÑOR extendidos por toda la tierra.

11 І заговорив я та й до нього сказав: „Що це за дві оливки право́руч свічника й ліво́руч його?“

Hablé más, y le dije: ¿Qué significan estas dos olivas a la mano derecha del candelero, y a su mano izquierda?

12 І заговорив я вдруге, та й до нього сказав: „Що це за дві галу́зки оливок, що через дві золоті ру́рки виливають з себе золото?

Y hablé la segunda vez, y le dije: ¿Qué significan las dos ramas de olivas que por medio de dos tubos de oro vierten de sí aceite como oro?

13 І сказав він до мене, говорячи: „Хіба ти не знаєш, що це?“А я відказав: „Ні, пане!“

Y me respondió, diciendo: ¿No sabes qué es esto? Y dije: Señor mío, no.

14 І він сказав: „Це два Пома́занці, що стоять перед Господом всієї землі“.

Y él dijo: Estos dos hijos de aceite son los que están delante del Señor de toda la tierra.