Псалми 78
1 Пісня навча́льна Асафова.
Учение Асафа. Внимай, народ мой, закону моему, приклоните ухо ваше к словам уст моих.
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
Открою уста мои в притче и произнесу гадания из древности.
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
Что слышали мы и узнали, и отцы наши рассказали нам,
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
не скроем от детей их, возвещая роду грядущему славу Господа, и силу Его, и чудеса Его, которые Он сотворил.
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
Он постановил устав в Иакове и положил закон в Израиле, который заповедал отцам нашим возвещать детям их,
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
чтобы знал грядущий род, дети, которые родятся, и чтобы они в свое время возвещали своим детям, -
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
возлагать надежду свою на Бога и не забывать дел Божиих, и хранить заповеди Его,
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
и не быть подобными отцам их, роду упорному и мятежному, неустроенному сердцем и неверному Богу духом своим.
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
Сыны Ефремовы, вооруженные, стреляющие из луков, обратились назад в день брани:
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
они не сохранили завета Божия и отреклись ходить в законе Его;
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
забыли дела Его и чудеса, которые Он явил им.
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
Он пред глазами отцов их сотворил чудеса в земле Египетской, на поле Цоан:
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
разделил море, и провел их чрез него, и поставил воды стеною;
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
и днем вел их облаком, а во всю ночь светом огня;
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
рассек камень в пустыне и напоил их, как из великой бездны;
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
из скалы извел потоки, и воды потекли, как реки.
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
Но они продолжали грешить пред Ним и раздражать Всевышнего в пустыне:
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
искушали Бога в сердце своем, требуя пищи по душе своей,
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
и говорили против Бога и сказали: “может ли Бог приготовить трапезу в пустыне?”
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
Вот, Он ударил в камень, и потекли воды, и полились ручьи. “Может ли Он дать и хлеб, может ли приготовлять мясо народу Своему?”
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
Господь услышал и воспламенился гневом, и огонь возгорелся на Иакова, и гнев подвигнулся на Израиля
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
за то, что не веровали в Бога и не уповали на спасение Его.
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
Он повелел облакам свыше и отверз двери неба,
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
и одождил на них манну в пищу, и хлеб небесный дал им.
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
Хлеб ангельский ел человек; послал Он им пищу до сытости.
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
Он возбудил на небе восточный ветер и навел южный силою Своею
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
и, как пыль, одождил на них мясо и, как песок морской, птиц пернатых:
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
поверг их среди стана их, около жилищ их, -
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
и они ели и пресытились; и желаемое ими дал им.
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
Но еще не прошла прихоть их, еще пища была в устах их,
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
гнев Божий пришел на них, убил тучных их и юношей Израилевых низложил.
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
При всем этом они продолжали грешить и не верили чудесам Его.
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
И погубил дни их в суете и лета их в смятении.
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
Когда Он убивал их, они искали Его и обращались, и с раннего утра прибегали к Богу,
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
и вспоминали, что Бог - их прибежище, и Бог Всевышний - Избавитель их,
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
и льстили Ему устами своими и языком своим лгали пред Ним;
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
сердце же их было неправо пред Ним, и они не были верны завету Его.
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
Но Он, Милостивый, прощал грех и не истреблял их, многократно отвращал гнев Свой и не возбуждал всей ярости Своей:
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
Он помнил, что они плоть, дыхание, которое уходит и не возвращается.
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
Сколько раз они раздражали Его в пустыне и прогневляли Его в стране необитаемой!
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
и снова искушали Бога и оскорбляли Святаго Израилева,
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
не помнили руки Его, дня, когда Он избавил их от угнетения,
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
когда сотворил в Египте знамения Свои и чудеса Свои на поле Цоан;
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
и превратил реки их и потоки их в кровь, чтобы они не могли пить;
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
послал на них насекомых, чтобы жалили их, и жаб, чтобы губили их;
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
земные произрастения их отдал гусенице и труд их - саранче;
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
виноград их побил градом и сикоморы их - льдом;
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
скот их предал граду и стада их - молниям;
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
послал на них пламень гнева Своего, и негодование, и ярость и бедствие, посольство злых ангелов;
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
уравнял стезю гневу Своему, не охранял души их от смерти, и скот их предал моровой язве;
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
поразил всякого первенца в Египте, начатки сил в шатрах Хамовых;
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
и повел народ Свой, как овец, и вел их, как стадо, пустынею;
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
вел их безопасно, и они не страшились, а врагов их покрыло море;
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
и привел их в область святую Свою, на гору сию, которую стяжала десница Его;
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
прогнал от лица их народы и землю их разделил в наследие им, и колена Израилевы поселил в шатрах их.
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
Но они еще искушали и огорчали Бога Всевышнего, и уставов Его не сохраняли;
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
отступали и изменяли, как отцы их, обращались назад, как неверный лук;
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
огорчали Его высотами своими и истуканами своими возбуждали ревность Его.
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
Услышал Бог и воспламенился гневом и сильно вознегодовал на Израиля;
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
отринул жилище в Силоме, скинию, в которой обитал Он между человеками;
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
и отдал в плен крепость Свою и славу Свою в руки врага,
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
и предал мечу народ Свой и прогневался на наследие Свое.
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
Юношей его поедал огонь, и девицам его не пели брачных песен;
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
священники его падали от меча, и вдовы его не плакали.
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
Но, как бы от сна, воспрянул Господь, как бы исполин, побежденный вином,
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
и поразил врагов его в тыл, вечному сраму предал их;
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
и отверг шатер Иосифов и колена Ефремова не избрал,
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
а избрал колено Иудино, гору Сион, которую возлюбил.
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
И устроил, как небо, святилище Свое и, как землю, утвердил его навек,
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
и избрал Давида, раба Своего, и взял его от дворов овчих
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
и от доящих привел его пасти народ Свой, Иакова, и наследие Свое, Израиля.
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
И он пас их в чистоте сердца своего и руками мудрыми водил их.
