Псалми 78
1 Пісня навча́льна Асафова.
Pour instruire. D’Asaph. Prête l’oreille à ma loi, mon peuple! inclinez vos oreilles aux paroles de ma bouche.
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
J’ouvrirai ma bouche en paraboles, j’annoncerai les énigmes [des jours] d’autrefois,
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
Que nous avons entendues et connues, et que nos pères nous ont racontées.
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
Nous ne les cèlerons pas à leurs fils; nous raconterons à la génération à venir les louanges de l’Éternel, et sa force, et ses merveilles qu’il a faites.
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
Il a établi un témoignage en Jacob, et il a mis en Israël une loi qu’il a commandée à nos pères, pour qu’ils les fassent connaître à leurs fils,
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
Afin que la génération à venir, les fils qui naîtraient, les connaissent, [et] qu’ils se lèvent et les annoncent à leurs fils,
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
Et qu’ils mettent leur confiance en Dieu, et qu’ils n’oublient pas les œuvres de Dieu, et qu’ils observent ses commandements,
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
Et qu’ils ne soient pas, comme leurs pères, une génération indocile et rebelle, une génération qui n’a point affermi son cœur, et dont l’esprit n’a pas été fidèle à Dieu.
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
Les fils d’Éphraïm, armés [et] tirant de l’arc, ont tourné le dos le jour du combat.
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
Ils n’ont pas gardé l’alliance de Dieu, et ont refusé de marcher selon sa loi;
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
Et ils ont oublié ses actes et ses œuvres merveilleuses, qu’il leur avait fait voir.
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
Il fit des merveilles devant leurs pères dans le pays d’Égypte, dans la campagne de Tsoan.
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
Il fendit la mer, et les fit passer: il fit se dresser les eaux comme un monceau;
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
Et il les conduisit, le jour par une nuée, et toute la nuit par une lumière de feu.
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
Il fendit les rochers dans le désert, et les abreuva comme aux abîmes, abondamment;
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
Et il fit sortir des ruisseaux du rocher, et fit couler les eaux comme des fleuves.
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
Et ils péchèrent de nouveau contre lui, irritant le Très-haut dans le désert;
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
Et ils tentèrent Dieu dans leurs cœurs, en demandant de la viande selon leur désir;
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
Et ils parlèrent contre Dieu; ils dirent: Dieu pourrait-il dresser une table dans le désert?
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
Voici, il a frappé le rocher, et les eaux ont coulé, et des rivières ont débordé: pourrait-il aussi donner du pain, ou préparer de la chair à son peuple?
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
C’est pourquoi l’Éternel les entendit, et se mit en grande colère; et le feu s’alluma contre Jacob, et la colère aussi monta contre Israël,
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
Car ils ne crurent pas Dieu, et ne se fièrent pas en son salut,
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
Bien qu’il ait commandé aux nuées d’en haut, et qu’il ait ouvert les portes des cieux,
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
Et qu’il ait fait pleuvoir sur eux la manne pour manger, et qu’il leur ait donné le blé des cieux:
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
L’homme mangea le pain des puissants; il leur envoya des vivres à satiété.
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
Il fit lever dans les cieux le vent d’orient, et il amena par sa puissance le vent du midi;
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
Et il fit pleuvoir sur eux de la chair comme de la poussière, et, comme le sable des mers, des oiseaux ailés;
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
Et il les fit tomber au milieu de leur camp, autour de leurs demeures.
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
Et ils en mangèrent, et en furent abondamment rassasiés. Il leur envoya ce qu’ils convoitaient.
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
Ils ne s’étaient pas encore détournés de leur convoitise, leur viande était encore dans leur bouche,
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
Que la colère de Dieu monta contre eux; et il tua de leurs hommes forts, et abattit les hommes d’élite d’Israël.
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
Avec tout cela ils péchèrent encore, et ne crurent point par ses œuvres merveilleuses;
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
Et il consuma leurs jours par la vanité, et leurs années par la frayeur.
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
S’il les tuait, alors ils le recherchaient, et ils se retournaient, et cherchaient Dieu dès le matin;
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
Et ils se souvenaient que Dieu était leur rocher, et Dieu, le Très-haut, leur rédempteur;
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
Mais ils le flattaient de leur bouche et ils lui mentaient de leur langue;
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
Et leur cœur n’était pas ferme envers lui, et ils ne furent pas fidèles dans son alliance.
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
Mais lui, étant miséricordieux, pardonna l’iniquité et ne [les] détruisit pas; mais il détourna souvent sa colère, et n’éveilla pas toute sa fureur.
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
Et il se souvint qu’ils étaient chair, un souffle qui passe et ne revient pas.
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
Que de fois ils l’irritèrent dans le désert, [et] le provoquèrent dans le lieu désolé!
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
Et ils recommencèrent et tentèrent Dieu, et affligèrent le Saint d’Israël:
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
Ils ne se souvinrent pas de sa main au jour où il les avait délivrés de l’oppresseur,
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
Lorsqu’il mit ses signes en Égypte, et ses prodiges dans les campagnes de Tsoan,
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
Et qu’il changea en sang leurs canaux et leurs courants d’eau, de sorte qu’ils n’en puissent pas boire;
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
Il envoya contre eux des mouches qui les dévorèrent, et des grenouilles qui les détruisirent;
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
Et il livra leurs fruits à la locuste, et leur travail à la sauterelle.
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
Il fit périr leurs vignes par la grêle, et leurs sycomores par les grêlons;
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
Et il livra leur bétail à la grêle, et leurs troupeaux à la foudre.
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
Il envoya sur eux l’ardeur de sa colère, la fureur, et l’indignation, et la détresse, une troupe d’anges de malheur.
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
Il fraya un chemin à sa colère; il ne préserva pas leurs âmes de la mort, et livra leur vie à la peste;
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
Et il frappa tout premier-né en Égypte, les prémices de la vigueur dans les tentes de Cham.
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
Et il fit partir son peuple comme des brebis, et les mena comme un troupeau dans le désert;
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
Et il les conduisit sains et saufs, et ils furent sans crainte; et la mer couvrit leurs ennemis.
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
Et il les introduisit dans les confins de sa sainte [terre], cette montagne que sa droite s’est acquise.
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
Et il chassa de devant eux les nations, et leur partagea un héritage, et fit habiter dans leurs tentes les tribus d’Israël.
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
Mais ils tentèrent et irritèrent le Dieu Très-haut, et ne gardèrent pas ses témoignages,
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
Et se retirèrent, et agirent infidèlement, comme leurs pères; ils tournèrent comme un arc trompeur.
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
Et ils le provoquèrent à colère par leurs hauts lieux, et l’émurent à jalousie par leurs images taillées.
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
Dieu l’entendit, et se mit en grande colère, et il méprisa fort Israël.
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
Et il abandonna la demeure de Silo, la tente où il avait habité parmi les hommes;
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
Et il livra à la captivité sa force, et sa magnificence en la main de l’ennemi;
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
Et il livra son peuple à l’épée, et se mit en grande colère contre son héritage:
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
Le feu dévora leurs jeunes hommes, et leurs vierges ne furent pas célébrées;
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
Leurs sacrificateurs tombèrent par l’épée, et leurs veuves ne se lamentèrent pas.
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
Alors le Seigneur s’éveilla comme un homme qui dort, et comme un homme puissant qui, [animé] par le vin, pousse des cris.
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
Et il frappa ses ennemis par-derrière, il les livra à un opprobre éternel.
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
Et il méprisa la tente de Joseph, et ne choisit pas la tribu d’Éphraïm;
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
Mais il choisit la tribu de Juda, la montagne de Sion qu’il aima.
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
Et il bâtit son sanctuaire comme des lieux très hauts, comme la terre qu’il a fondée pour toujours.
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
Et il choisit David, son serviteur, et le prit des parcs des brebis;
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
Il le fit venir d’auprès des brebis qui allaitent, pour paître Jacob, son peuple, et Israël, son héritage.
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
Et il les fit paître selon l’intégrité de son cœur, et les conduisit par l’intelligence de ses mains.
