Псалми 78
1 Пісня навча́льна Асафова.
[A Psalm] of instruction for Asaph. Give heed, O my people, to my law: incline your ear to the words of my mouth.
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
I will open my mouth in parables: I will utter dark sayings [which have been] from the beginning.
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
All which we have heard and known, and our fathers have declared to us.
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
They were not hid from their children to a second generations; [the fathers] declaring the praises of the Lord, and his mighty acts, and his wonders which he wrought.
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
And he raised up a testimony in Jacob, and appointed a law in Israel, which he commanded our fathers, to make it known to their children:
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
that another generation might know, even the sons which should be born; and they should arise and declare them to their children.
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
That they might set their hope on God, and not forget the works of God, but diligently seek his commandments.
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
That they should not be as their fathers, a perverse and provoking generation; a generation which set not its heart aright, and its spirit was not steadfast with God.
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
The children of Ephraim, bending and shooting [with] the bow, turned [back] in the day of battle.
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
They kept not the covenant of God, and would not walk in his law.
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
And they forgot his benefits, and his miracles which he [had] shewed them;
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
the miracles which he wrought before their fathers, in the land of Egypt, in the plain of Tanes.
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
He clave the sea, and led them through: he made the waters to stand as [in] a bottle.
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
And he guided them with a cloud by day, and all the night with a light of fire.
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
he clave a rock in the wilderness, and made them drink as in a great deep.
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
And he brought water out of the rock, and caused waters to flow down as rivers.
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
And they sinned yet more against him; they provoked the Most High in the wilderness.
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
And they tempted God in their hearts, in asking meat for [the desire of] their souls.
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
They spoke also against God, and said, Will God be able to prepare a table in the wilderness?
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
Forasmuch as he smote the rock, and the waters flowed, and the torrents ran abundantly; will he be able also to give bread, or prepare a table for his people?
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
Therefore the Lord heard, and was provoked: and fire was kindled in Jacob, and wrath went up against Israel.
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
Because they believed not in God, and trusted not in his salvation.
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
Yet he commanded the clouds from above, and opened the doors of heaven,
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
and rained upon them manna to eat, and gave them the bread of heaven.
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
Man ate angels' bread; he sent them provision to the full.
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
He removed the south wind from heaven; and by his might he brought in the south-west wind.
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
And he rained upon them flesh like dust, and feathered birds like the sand of the seas.
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
And they fell into the midst of their camp, round about their tents.
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
So they ate, and were completely filled; and he gave them their desire.
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
They were not disappointed of their desire: [but] when their food was yet in their mouth,
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
then the indignation of God rose up against them, and slew the fattest of them, and overthrew the choice men of Israel.
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
In the midst of all this they sinned yet more, and believed not his miracles.
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
And their days were consumed in vanity, and their years with anxiety.
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
When he slew them, they sought him: and they returned and called betimes upon God.
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
And they remembered that God was their helper, and the most high God was their redeemer.
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
Yet they loved him [only] with their mouth, and lied to him with their tongue.
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
For their heart [was] not right with him, neither were they steadfast in his covenant.
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
But he is compassionate, and will forgive their sins, and will not destroy [them]: yea, he will frequently turn away his wrath, and will not kindle all his anger.
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
And he remembered that they are flesh; a wind that passes away, and returns not.
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
How often did they provoke him in the wilderness, [and] anger him in a dry land!
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
Yea, they turned back, and tempted God, and provoked the Holy One of Israel.
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
They remembered not his hand, the day in which he delivered them from the hand of the oppressor.
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
How he had wrought his signs in Egypt, and his wonders in the field of Tanes:
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
and had changed their rivers into blood; and their streams, that they should not drink.
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
He sent against them the dog-fly, and it devoured them; and the frog, and it spoiled them.
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
And he gave their fruit to the canker worm, and their labours to the locust.
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
He killed their vines with hail, and their sycamores with frost.
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
And he gave up their cattle to hail, and their substance to the fire.
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
He sent out against them the fury of his anger, wrath, and indignation, and affliction, a message by evil angels.
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
He made a way for his wrath; he spared not their souls from death, but consigned their cattle to death;
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
and smote every first-born in the land of Egypt; the first-fruits of their labours in the tents of Cham.
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
And he removed his people like sheep; he led them as a flock in the wilderness.
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
And he guided them with hope, and they feared not: but the sea covered their enemies.
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
And he brought them in to the mountain of his sanctuary, this mountain which his right hand had purchased.
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
And he cast out the nations from before them, and made them to inherit by a line of inheritance, and made the tribes of Israel to dwell in their tents.
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
Yet they tempted and provoked the most high God, and kept not his testimonies.
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
And they turned back, and broke covenant, even as also their fathers: they became like a crooked bow.
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
And they provoked him with their high places, and moved him to jealousy with their graven images.
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
God heard and lightly regarded [them], and greatly despised Israel.
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
And he rejected the tabernacle of Selom, his tent where he dwelt among men.
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
And he gave their strength into captivity, and their beauty into the enemy's hand.
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
And he gave his people to the sword; and disdained his inheritance.
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
Fire devoured their young men; and their virgins mourned not.
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
Their priests fell by the sword; and their widows shall not be wept for.
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
So the Lord awaked as one out of sleep, [and] as a mighty man who has been heated with wine.
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
And he smote his enemies in the hinder parts: he brought on them a perpetual reproach.
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
And he rejected the tabernacle of Joseph, and chose not the tribe of Ephraim;
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
but chose the tribe of Juda, the mount Sion which he loved.
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
And he built his sanctuary as [the place] of unicorns; he founded it for ever on the earth.
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
He chose David also his servant, and took him up from the flocks of sheep.
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
He took him from following the ewes great with young, to be the shepherd of Jacob his servant, and Israel his inheritance.
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
So he tended them in the innocency of his heart; and guided them by the skillfulness of his hands.
