Псалми 74

1 Псалом навча́льний, Аса́фів.

Masquil de Asaf. ¿Por qué, oh Dios, nos has desechado para siempre? ¿Por qué ha humeado tu furor contra las ovejas de tu prado?

2 Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, —

Acuérdate de tu congregación, que adquiriste de antiguo, cuando redimiste la vara de tu heredad; este monte de Sion, donde has habitado.

3 підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині!

Levanta tus pies a los asolamientos eternos; a todo enemigo que ha hecho mal en el santuario.

4 Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, —

Tus enemigos han bramado en medio de tus asambleas; han puesto sus propias banderas por señas.

5 виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева.

Nombrado era, como si lo llevara al cielo, el que metía las hachas en el monte de la madera espesa para el edificio del santuario.

6 А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,

Y ahora con hachas y martillos han quebrado todas sus entalladuras.

7 Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили.

Han puesto a fuego tus santuarios, han ensuciado en la tierra el tabernáculo de tu Nombre.

8 Сказали вони в своїм серці: „Зруйнуймо їх ра́зом!“і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів...

Dijeron en su corazón: Destruyámoslos de una vez; quemaron todos los lugares de ayuntamiento del pueblo de Dios en la tierra.

9 Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде ...

No vemos ya nuestras banderas propias; no hay más profeta; ni hay con nosotros quien sepa. ¿Hasta cuándo?

10 Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє?

¿Hasta cuándo, oh Dios, nos afrentará el angustiador? ¿Ha de blasfemar el enemigo perpetuamente tu Nombre?

11 Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ!

¿Por qué retraes tu mano, y tu diestra? ¿ Por qué la escondes dentro de tu seno?

12 А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі!

Pero Dios es mi rey ya de antiguo; el que obra salud en medio de la tierra.

13 Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах,

Tú hendiste el mar con tu fortaleza; quebrantaste las cabezas de los dragones en las aguas.

14 Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині,

Tú magullaste las cabezas del leviatán; lo diste por comida al pueblo de los desiertos.

15 Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі!

Tú abriste fuente y río; tú secaste ríos impetuosos.

16 Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

Tuyo es el día, tuya también es la noche; tú aparejaste la lumbre y el sol.

17 всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в!

Tú estableciste todos los términos de la tierra; el verano y el invierno tú los formaste.

18 Пам'ятай же про це: во́рог знуща́ється з Господа, а наро́д нерозумний знева́жує Йме́ння Твоє!“

Acuérdate de esto: que el enemigo ha dicho afrentas al SEÑOR, y que el pueblo loco ha blasfemado tu Nombre.

19 Не віддай звірині́ душі Своєї го́рлиці, живої Твоїх бідарі́в не забудь же наза́вжди!

No entregues a las bestias el alma de tu tórtola; y no olvides para siempre la congregación de tus pobres.

20 Споглянь же на Свій заповіт, бо темно́ти землі повні ме́шкань насилля!

Mira al pacto; porque las tenebrosidades de la tierra llenas están de habitaciones de violencia.

21 Нехай не відхо́дить пригно́блений посоро́мленим, бідний та вбогий нехай прославля́ють Іме́ння Твоє!

No vuelva avergonzado el abatido; el pobre y el menesteroso alabarán tu Nombre.

22 Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного!

Levántate, oh Dios, aboga tu causa; acuérdate de cómo el loco te injuria cada día.

23 Не забудь же про ве́реск Своїх ворогів, про га́лас бунтівникі́в проти Тебе, що за́вжди зростає!

No olvides las voces de tus enemigos; el alboroto de los que se levantan contra ti sube continuamente.