Псалми 60

1 Для дириґента хору. На спів: „Лілея свідчення“. Золотий псалом Давидів для навча́ння, коли він підпалив був Ара́м двох річо́к і Ара́м Цови́, і коли вернувся Йоав і побив Едо́ма в Соляній долині, дванадцять тисяч. Боже, покинув Ти нас, розпоро́шив Ти нас, Ти нагні́вався був, — поверни́ся ж до нас!

Al Vencedor: sobre Susan-Hedut: Mictam de David, para enseñar. Cuando tuvo guerra contra Aram-Naharaim y contra Aram Sobat, y volvió Joab, e hirió a Edom en el valle de las salinas, matando doce mil. Oh Dios, tú nos has desechado, nos disipaste; te has airado: vuélvete a nosotros.

2 Ти землею затряс, і її розірвав, — уздоров же ула́мки її, бо вона захита́лась!

Hiciste temblar la tierra, la abriste; sana sus quiebras, porque titubea.

3 Ти вчинив, що наро́д Твій побачив тяжке́, напоїв нас отру́тним вином.

Has hecho ver a tu pueblo duras cosas; nos hiciste beber el vino de temblor.

4 Ти дав пра́пора тим, хто боїться Тебе, щоб збирались вони перед правдою. (Се́ла)

Has dado a los que te temen bandera que alcen por la verdad. (Selah)

5 Щоб любі Твої були ви́зволені, Своєю правицею допоможи́, й обізви́ся до нас!

Para que se libren tus amados, salva con tu diestra, y óyeme.

6 У святині Своїй Бог промовив: „Нехай розвеселю́сь, — розділю́ Я Сихе́м і долину Сукко́тську поміряю!

Dios pronunció en santidad; yo me alegraré; partiré a Siquem, y mediré el valle de Sucot.

7 Належить Мені Ґілеа́д, Мені Манасі́я, а Єфрем — охоро́на Моїй голові́, Юда — бе́рло Моє.

Mío es Galaad, y mío es Manasés; y Efraín es la fortaleza de mi cabeza; Judá, mi legislador;

8 Моа́в — то мідни́ця Мого миття́, на Едо́м узуття́м Своїм кину, филисте́ю, — вигукуй для Мене із радістю!“

Moab, la vasija de mi lavatorio; sobre Edom echaré mi zapato; haz júbilo por razón de mí, oh Palestina.

9 Хто мене запрова́дить до міста тверди́нного, хто́ до Едо́му мене попрова́дить?

¿Quién me llevará a la ciudad fortalecida? ¿Quién me llevará hasta Idumea?

10 Хіба́ ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не ви́йдеш вже, Боже?

Ciertamente, tú, oh Dios, que nos habías desechado; y tu, oh Dios, que no salías con nuestras armadas.

11 Подай же нам поміч на ворога, лю́дська бо поміч — марно́та!

Danos socorro contra el enemigo, que vana es la salud de los hombres.

12 Ми мужність ви́явимо в Бозі, — і Він пото́пче противників наших!

En Dios haremos ejército; y él hollará nuestros enemigos.