Псалми 60

1 Для дириґента хору. На спів: „Лілея свідчення“. Золотий псалом Давидів для навча́ння, коли він підпалив був Ара́м двох річо́к і Ара́м Цови́, і коли вернувся Йоав і побив Едо́ма в Соляній долині, дванадцять тисяч. Боже, покинув Ти нас, розпоро́шив Ти нас, Ти нагні́вався був, — поверни́ся ж до нас!

Načelniku godbe, na šestostrunje pričanja, pesem odlična Davidova, za uk. Ko se je boril sè Sirci Mezopotamijskimi, in Sirci Zobejskimi in je Joab vrnivši se pobil Edomejcev v solni dolini dvanajst tisoč. O Bog, zavrgel si nas bil, raztrgal nas, srdit si bil, povrni se nam.

2 Ти землею затряс, і її розірвав, — уздоров же ула́мки її, бо вона захита́лась!

Zmajal si bil deželo, razdrobil jo; sceli kosove njene, ker omahuje.

3 Ти вчинив, що наро́д Твій побачив тяжке́, напоїв нас отру́тним вином.

Storil si bil, da je ljudstvo tvoje čutilo trdóst, dál si nam bil piti grozo kakor vino.

4 Ти дав пра́пора тим, хто боїться Тебе, щоб збирались вони перед правдою. (Се́ла)

Dal si njim, ki se tebe bojé, zastavo, katero naj rabijo, zaradi resnice mogočno.

5 Щоб любі Твої були ви́зволені, Своєю правицею допоможи́, й обізви́ся до нас!

Da se rešijo ljubljenci tvoji; reši z desnico svojo in usliši me.

6 У святині Своїй Бог промовив: „Нехай розвеселю́сь, — розділю́ Я Сихе́м і долину Сукко́тську поміряю!

Bog je govoril po svetosti svoji, radoval se bodem; v delež dobim Sihem, in dolino Sukotsko merim.

7 Належить Мені Ґілеа́д, Мені Манасі́я, а Єфрем — охоро́на Моїй голові́, Юда — бе́рло Моє.

Moj je Gilead in moj Manase in Efraim glave moje moč, Juda postavodajalec moj.

8 Моа́в — то мідни́ця Мого миття́, на Едо́м узуття́м Своїм кину, филисте́ю, — вигукуй для Мене із радістю!“

Moab umivalnica moja, na Edomejca vržem čevelj svoj, nad máno, Palestina, ukaj!

9 Хто мене запрова́дить до міста тверди́нного, хто́ до Едо́му мене попрова́дить?

Kdo bi me popeljal v mesto trdno, kdo bi me peljal noter do Edomeje?

10 Хіба́ ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не ви́йдеш вже, Боже?

Ali nisi bil ti, Bog, zavrgel nas; da nisi hodil, Bog, med našimi vojskámi?

11 Подай же нам поміч на ворога, лю́дська бо поміч — марно́та!

Daj nam pomoč zoper sovražnika; ker ničeva je pomoč človeška.

12 Ми мужність ви́явимо в Бозі, — і Він пото́пче противників наших!

V Bogu delajmo vrlo, in on bode poteptal sovražnike naše.