Псалми 59
1 Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли́ його дім, щоб убити його. Ви́зволь мене від моїх ворогі́в, о мій Боже, від напасникі́в моїх охорони́ Ти мене!
In finem, Ne disperdas, David in tituli inscriptionem, quando misit Saul, et custodivit domum eius, ut eum interficeret. Eripe me de inimicis meis Deus meus: et ab insurgentibus in me libera me.
2 Ви́зволь мене від злочи́нців, і спаси мене від кровоже́рних,
Eripe me de operantibus iniquitatem: et de viris sanguinum salva me.
3 бо ось причаї́лись на душу мою, на мене збираються сильні, — не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!
Quia ecce ceperunt animam meam: irruerunt in me fortes.
4 Без моєї провини вони он збігаються та готу́ються, — устань же назу́стріч мені та побач!
Neque iniquitas mea, neque peccatum meum Domine: sine iniquitate cucurri, et direxi.
5 І Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже Ізраїлів, збудися, щоб покара́ти всіх поган, — і не помилуй ніко́го із зра́дників злих! (Се́ла)
Exurge in occursum meum, et vide: et tu Domine Deus virtutum, Deus Israel, Intende ad visitandas omnes gentes: non miserearis omnibus, qui operantur iniquitatem.
6 На́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту,
Convertentur ad vesperam: et famem patientur ut canes, et circuibunt civitatem.
7 й ось слова виверга́ють уста́ми своїми, мечі в їхніх губах, — та хто це почує.
Ecce loquentur in ore suo, et gladius in labiis eorum: quoniam quis audivit?
8 Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоро́миш!
Et tu Domine deridebis eos: ad nihilum deduces omnes Gentes.
9 Тверди́не моя, я Тебе пильнува́тиму, — бо Бог оборо́на моя!
Fortitudinem meam ad te custodiam, quia Deus susceptor meus es:
10 Мій Бог, — Його милість мене попере́дила, Бог учинить мені, що побачу паді́ння своїх ворогів!
Deus meus misericordia eius præveniet me.
11 Не вбива́й їх, щоб наро́д мій цього не забув, — міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи!
Deus ostendet mihi super inimicos meos, ne occidas eos: nequando obliviscantur populi mei. Disperge illos in virtute tua: et depone eos protector meus Domine:
12 Гріх їхніх уст — слово губ їхніх, і нехай вони схо́плені будуть своєю пихо́ю, і за клятву й брехню, яку кажуть!
Delictum oris eorum, sermonem labiorum ipsorum: et comprehendantur in superbia sua. Et de execratione et mendacio annuntiabuntur
13 У гніві їх знищ, знищ — і хай їх не буде, і хай знають вони, що царю́є Бог в Якові, аж до кі́нців землі! (Се́ла)
in consummatione: in ira consummationis, et non erunt. Et scient quia Deus dominabitur Iacob: et finium terræ.
14 А на́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту.
Convertentur ad vesperam, et famem patientur ut canes: et circuibunt civitatem.
15 Вони ве́штатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдя́ться, то ска́ржитись будуть.
Ipsi dispergentur ad manducandum: si vero non fuerint saturati, et murmurabunt.
16 А я буду співати про силу Твою, буду радісно вра́нці хвалити Твою милісти, бо для мене Ти був в день недолі моєї тверди́нею й за́хистом!
Ego autem cantabo fortitudinem tuam: et exultabo mane misericordiam tuam. Quia factus es susceptor meus, et refugium meum, in die tribulationis meæ.
17 Тверди́не моя, — до Тебе співати я буду, бо Бог оборо́на моя, милости́вий мій Боже!
Adiutor meus tibi psallam, quia Deus susceptor meus es: Deus meus misericordia mea.
