Псалми 50

1 Псалом Асафів.

(En salme af Asaf.) Gud, Gud HERREN talede og stævnede Jorden hid fra Sol i Opgang til Sol i Bjærge;

2 Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!

fra Zion, Skønhedens Krone, viste Gud sig i Stråleglans

3 Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!

vor Gud komme og tie ikke! - Foran ham gik fortærende Ild, omkring ham rasede Storm;

4 Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:

han stævnede Himlen deroppe hid og Jorden for at dømme sit Folk:

5 „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.

"Saml mig mine fromme, der sluttede Pagt med mig ved Ofre!"

6 І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)

Og Himlen forkyndte hans Retfærd, at Gud er den, der dømmer. (Sela)

7 „Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!

Hør, mit Folk, jeg vil tale, Israel, jeg vil vidne imod dig, Gud, din Gud er jeg!

8 Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,

Jeg laster dig ikke for dine Slagtofre, dine Brændofre har jeg jo stadig for Øje;

9 не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,

jeg tager ej Tyre fra dit Hus eller Bukke fra dine Stalde;

10 бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,

thi mig tilhører alt Skovens Vildt, Dyrene på de tusinde Bjerge;

11 Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!

jeg kender alle Bjergenes Fugle, har rede på Markens Vrimmel.

12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!

Om jeg hungred, jeg sagde det ikke til dig, thi mit er Jorderig og dets Fylde!

13 Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?

Mon jeg æder Tyres Kød eller drikker Bukkes Blod?

14 Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,

Lovsang skal du ofre til Gud og holde den Højeste dine Løfter.

15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“

Og kald på mig på Nødens Dag; jeg vil udfri dig, og du skal ære mig,

16 А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?

Men til Den gudløse siger Gud: Hvi regner du op mine Bud og fører min Pagt i Munden,

17 Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.

når du dog hader Tugt og kaster mine Ord bag din Ryg?

18 Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.

Ser du en Tyv, slår du Følge med ham, med Horkarle bolder du til,

19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.

slipper Munden løs med ondt, din Tunge bærer på Svig.

20 Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.

Du sidder og skænder din Broder, bagtaler din Moders Søn;

21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!

det gør du, og jeg skulde tie, og du skulde tænke, jeg er som du! Revse dig vil jeg og gøre dig det klart.

22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!

Mærk jer det, I, som glemmer Gud, at jeg ikke skal rive jer redningsløst sønder.

23 Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“

Den, der ofrer Taksigelse, ærer mig; den, der agter på Vejen, lader jeg se Guds Frelse.