Псалми 49
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
Koraha bērnu dziesma. Dziedātāju vadonim. Klausāties to, visi ļaudis, grieziet ausis šurp, visi pasaules iedzīvotāji,
2 і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
Tā zemi kā augsti, bagāti kā nabagi kopā.
3 — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
Manas mutes runa ir gudrība, un manas sirds domas ir prātīgas.
4 нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
Es griezīšu savu ausi pie viena sakāma vārda, un izteikšu savu mīklu uz koklēm.
5 Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
Kāpēc man bīties ļaunās dienās, kad manu vajātāju noziegums ap mani metās?
6 які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
Tie paļaujas uz savu padomu un greznojās ar savu lielo bagātību.
7 Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
Savu brāli neviens nevar atpestīt nedz Dievam par to dot atpirkšanas maksu,
8 бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
(Jo visai dārga ir viņu dvēseles atpestīšana un no(tā) tam jāatstājas mūžīgi, )
9 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
Ka tas dzīvotu mūžam un kapu neredzētu.
10 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
Tiešām redzēs, ka gudri mirst, ka ģeķi un neprātīgi kopā iet bojā un savu mantu pamet citiem.
11 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
Tās ir viņu sirdsdomas, ka viņu namiem būs stāvēt mūžīgi, viņu dzīvokļiem līdz radu radiem; tie nosauc valstis pēc saviem vārdiem.
12 та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
Bet cilvēks greznībā nepastāv, viņš līdzinājās lopiem, ko nokauj.
13 Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
Šis ir tas ceļš ģeķiem un tiem, kas viņiem iet pakaļ un kam viņu vārdi patīk. (Sela)
14 Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
Tie taps noguldīti ellē kā avis, nāve tos ganīs; bet tie taisnie par tiem valdīs rītam austot, un viņu augumu aprīs elle, ka nebūs, kur palikt. (Sheol h7585)
Bet Dievs atpestīs manu dvēseli no elles varas, jo Viņš mani pieņems. (Sela) (Sheol h7585)
16 Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
Nebēdājies par to, kad kāds top bagāts, kad viņa nama gods top liels.
17 бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
Jo viņš mirdams neko neņems līdz, viņa godība tam neies pakaļ.
18 Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
Jebšu viņš savu dvēseli svētī, kamēr viņš dzīvo, un tevi teic, ka tu sev labas dienas sagādājis.
19 вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
Tomēr tu noiesi pie viņa tēvu radiem, kas gaismu neredz ne mūžam.
20 Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
Cilvēks, kas greznībā un nav prātīgs, tas līdzinājās lopiem, ko nokauj.
