Псалми 49
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
To the chief Musician, A Psalm for the sons of Korah. Hear this, all [ye] people; give ear, all [ye] inhabitants of the world:
2 і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
Both low and high, rich and poor, together.
3 — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
My mouth shall speak of wisdom; and the meditation of my heart [shall be] of understanding.
4 нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
I will incline mine ear to a parable: I will open my dark saying upon the harp.
5 Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
Wherefore should I fear in the days of evil, [when] the iniquity of my heels shall compass me about?
6 які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
They that trust in their wealth, and boast themselves in the multitude of their riches;
7 Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
None [of them] can by any means redeem his brother, nor give to God a ransom for him:
8 бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
(For the redemption of their soul [is] precious, and it ceaseth for ever: )
9 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
That he should still live for ever, [and] not see corruption.
10 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
For he seeth [that] wise men die, likewise the fool and the brutish person perish, and leave their wealth to others.
11 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
Their inward thought [is, that] their houses [shall continue] for ever, [and] their dwelling places to all generations; they call [their] lands after their own names.
12 та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
Nevertheless man [being] in honour abideth not: he is like the beasts [that] perish.
13 Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
This their way [is] their folly: yet their posterity approve their sayings. (Selah)
14 Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
Like sheep they are laid in the grave; death shall feed on them; and the upright shall have dominion over them in the morning; and their beauty shall consume in the grave from their dwelling. (Sheol h7585)
But God will redeem my soul from the power of the grave: for he shall receive me. (Selah) (Sheol h7585)
16 Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
Be not thou afraid when one is made rich, when the glory of his house is increased;
17 бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
For when he dieth he shall carry nothing away: his glory shall not descend after him.
18 Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
Though while he lived he blessed his soul: and [men] will praise thee, when thou doest well to thyself.
19 вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
He shall go to the generation of his fathers; they shall never see light.
20 Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
Man [that is] in honour, and understandeth not, is like the beasts [that] perish.
