Псалми 44
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
Al Vencedor: a los hijos de Coré: Masquil. Oh Dios, con nuestros oídos hemos oído, nuestros padres nos han contado la obra que hiciste en sus tiempos, en los tiempos antiguos.
2 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
Tú con tu mano echaste los gentiles, y los plantaste a ellos; afligiste los pueblos, y los arrojaste.
3 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
Porque no heredaron la tierra por su espada, ni su brazo los libró; sino tu diestra, y tu brazo, y la luz de tu rostro, porque te complaciste en ellos.
4 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
Tú, oh Dios, eres mi rey: Manda saludes a Jacob.
5 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
Por medio de ti acornearemos a nuestros enemigos; en tu Nombre atropellaremos a nuestros adversarios.
6 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
Porque no confiaré en mi arco, ni mi espada me salvará.
7 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
Porque tú nos has guardado de nuestros enemigos, y has avergonzado a los que nos aborrecían.
8 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
En Dios nos alabamos todo el tiempo, y para siempre loaremos tu Nombre. (Selah)
9 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
Pero nos has desechado, y nos has hecho avergonzar; y no sales en nuestros ejércitos.
10 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
Nos hiciste retroceder del enemigo, y nos saquearon para sí los que nos aborrecieron.
11 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
Nos pusiste como a ovejas para comida, y nos esparciste entre los gentiles.
12 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
Has vendido tu pueblo de balde, y sin precio.
13 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
Nos pusiste por vergüenza a nuestros vecinos, por escarnio y por burla a los que nos rodean.
14 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
Nos pusiste por proverbio entre los gentiles, por movimiento de cabeza en los pueblos.
15 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
Cada día mi vergüenza está delante de mí, y me cubre la confusión de mi rostro,
16 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
por la voz del que me blasfema y deshonra, por la voz del enemigo y del que se venga.
17 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
Todo esto nos ha venido, y no nos hemos olvidado de ti; y no hemos faltado a tu pacto.
18 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
No se ha vuelto atrás nuestro corazón, ni tampoco se han apartado nuestros pasos de tus caminos.
19 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
Cuando nos quebrantaste en el lugar de los dragones, y nos cubriste con sombra de muerte,
20 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
si nos hubiésemos olvidado del Nombre de nuestro Dios, o alzado nuestras manos a dios ajeno,
21 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
¿No demandaría Dios esto? Porque él conoce los secretos del corazón.
22 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
Antes por tu causa nos matan cada día; somos tenidos como ovejas para el degolladero.
23 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
Despierta; ¿por qué duermes, Señor? Despierta, no nos deseches para siempre.
24 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
¿Por qué escondes tu rostro? ¿Olvidaste nuestra aflicción, y la opresión nuestra?
25 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
Porque nuestra alma se ha agobiado hasta el polvo; nuestro vientre está pegado con la tierra.
26 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
Levántate para ayudarnos, y redímenos por tu misericordia.
