Псалми 38
1 Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
Dávid zsoltára emlékeztetőül. Uram, haragodban ne fenyíts meg engem; felgerjedésedben ne ostorozz meg engem!
2 бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
Mert nyilaid belém akadtak, és kezed rám nehezült.
3 Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
Nincs épség testemben a te haragodtól; nincs békesség csontjaimban vétkeim miatt.
4 бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
Mert bűneim elborítják fejemet; súlyos teherként, erőm felett.
5 смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
Megsenyvedtek, megbűzhödtek sebeim oktalanságom miatt.
6 Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
Lehorgadtam, meggörbedtem nagyon; naponta szomorúan járok.
7 бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
Mert derekam megtelt gyulladással, és testemben semmi ép sincsen.
8 Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
Erőtlen és összetört vagyok nagyon, s szívem keserűsége miatt jajgatok.
9 Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
Uram, előtted van minden kívánságom, és nincs előled elrejtve az én nyögésem!
10 Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
Szívem dobogva ver, elhágy erőm, s szemem világa – az sincs már velem.
11 Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
Szeretteim és barátaim félreállanak csapásomban; rokonaim pedig messze állanak.
12 Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
De tőrt vetnek, a kik életemre törnek, és a kik bajomra törnek; hitványságokat beszélnek, és csalárdságot koholnak mindennap.
13 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
De én, mint a siket, nem hallok, és olyan vagyok, mint a néma, a ki nem nyitja föl száját.
14 I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
És olyanná lettem, mint az, a ki nem hall, és szájában nincsen ellenmondás.
15 бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
Mert téged vártalak Uram, te hallgass meg Uram, Istenem!
16 Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
Mert azt gondolom: csak ne örülnének rajtam; mikor lábam ingott, hatalmaskodtak ellenem!
17 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
És bizony közel vagyok az eleséshez, és bánatom mindig előttem van.
18 бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
Sőt bevallom bűneimet, bánkódom vétkem miatt.
19 А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
De ellenségeim élnek, erősödnek; megsokasodtak hazug gyűlölőim,
20 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
És a kik jóért roszszal fizetnek; ellenem törnek, a miért én jóra törekszem.
21 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
Ne hagyj el Uram Istenem, ne távolodjál el tőlem!
22 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
Siess segítségemre, oh Uram, én szabadítóm!
