Псалми 18
1 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
Al Capo de’ musici. Di Davide, servo dell’Eterno, il quale rivolse all’Eterno le parole di questo cantico quando l’Eterno l’ebbe riscosso dalla mano di tutti i suoi nemici e dalla mano di Saul. Egli disse: Io t’amo, o Eterno, mia forza!
2 Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
L’Eterno è la mia ròcca, la mia fortezza, il mio liberatore; il mio Dio, la mia rupe, in cui mi rifugio, il mio scudo, il mio potente salvatore, il mio alto ricetto.
3 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Io invocai l’Eterno ch’è degno d’ogni lode e fui salvato dai miei nemici.
4 Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
I legami della morte m’aveano circondato e i torrenti della distruzione m’aveano spaventato.
I legami del soggiorno de’ morti m’aveano attorniato, i lacci della morte m’aveano còlto. (Sheol h7585)
6 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
Nella mia distretta invocai l’Eterno e gridai al mio Dio. Egli udì la mia voce dal suo tempio e il mio grido pervenne a lui, ai suoi orecchi.
7 Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
Allora la terra fu scossa e tremò, i fondamenti de’ monti furono smossi e scrollati; perch’egli era acceso d’ira.
8 із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
Un fumo saliva dalle sue nari; un fuoco consumante gli usciva dalla bocca, e ne procedevano carboni accesi.
9 Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
Egli abbassò i cieli e discese, avendo sotto i piedi una densa caligine.
10 Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
Cavalcava sopra un cherubino e volava; volava veloce sulle ali del vento;
11 Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
avea fatto delle tenebre la sua stanza nascosta, avea posto intorno a sé per suo padiglione l’oscurità dell’acque, le dense nubi de’ cieli.
12 Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
Per lo splendore che lo precedeva, le dense nubi si sciolsero con gragnuola e con carboni accesi.
13 І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
L’Eterno tuonò ne’ cieli e l’Altissimo diè fuori la sua voce con gragnuola e con carboni accesi.
14 Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
E avventò le sue saette e disperse i nemici; lanciò folgori in gran numero e li mise in rotta.
15 Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
Allora apparve il letto delle acque, e i fondamenti del mondo furono scoperti al tuo sgridare, o Eterno, al soffio del vento delle tue nari.
16 Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
Egli distese dall’alto la mano e mi prese, mi trasse fuori delle grandi acque.
17 він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
Mi riscosse dal mio potente nemico, e da quelli che mi odiavano perch’eran più forti di me.
18 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
Essi m’eran piombati addosso nel dì della mia calamità, ma l’Eterno fu il mio sostegno.
19 і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
Egli mi trasse fuori al largo, mi liberò, perché mi gradisce.
20 Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
L’Eterno mi ha retribuito secondo la mia giustizia, mi ha reso secondo la purità delle mie mani,
21 бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
poiché ho osservato le vie dell’Eterno e non mi sono empiamente sviato dal mio Dio.
22 бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
Poiché ho tenuto tutte le sue leggi davanti a me, e non ho rimosso da me i suoi statuti.
23 І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
E sono stato integro verso lui, e mi son guardato dalla mia iniquità.
24 і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
Ond’è che l’Eterno m’ha reso secondo la mia giustizia, secondo la purità delle mie mani nel suo cospetto.
25 Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
Tu ti mostri pietoso verso il pio, integro verso l’uomo integro;
26 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
ti mostri puro col puro e ti mostri astuto col perverso;
27 бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
poiché tu sei quel che salvi la gente afflitta e fai abbassare gli occhi alteri.
28 бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
Sì, tu sei quel che fa risplendere la mia lampada; l’Eterno, il mio Dio, è quel che illumina le mie tenebre.
29 Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
Con te io assalgo tutta una schiera e col mio Dio salgo sulle mura.
30 Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
La via di Dio è perfetta; la parola dell’Eterno e purgata col fuoco; egli è lo scudo di tutti quelli che sperano in lui.
31 Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
Poiché chi è Dio fuor dell’Eterno? E chi è Ròcca fuor del nostro Dio,
32 Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
l’Iddio che mi cinge di forza e rende la mia via perfetta?
33 Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
Egli rende i miei piedi simili a quelli delle cerve, e mi rende saldo sui miei alti luoghi;
34 мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
ammaestra le mie mani alla battaglia e le mie braccia tendono un arco di rame.
35 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
Tu m’hai anche dato lo scudo della tua salvezza, e la tua destra m’ha sostenuto, e la tua benignità m’ha fatto grande.
36 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Tu hai allargato la via ai miei passi; e i miei piedi non hanno vacillato.
37 Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
Io ho inseguito i miei nemici e li ho raggiunti; e non son tornato indietro prima d’averli distrutti.
38 я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
Io li ho abbattuti e non son potuti risorgere; son caduti sotto i miei piedi.
39 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Tu m’hai cinto di forza per la guerra; tu hai fatto piegare sotto di me i miei avversari;
40 Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
hai fatto voltar le spalle davanti a me ai miei nemici, e ho distrutto quelli che m’odiavano.
41 Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
Hanno gridato, ma non vi fu chi li salvasse; hanno gridato all’Eterno, ma egli non rispose loro.
42 І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
Io li ho tritati come polvere esposta al vento, li ho spazzati via come il fango delle strade.
43 Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
Tu m’hai liberato dalle dissensioni del popolo, m’hai costituito capo di nazioni; un popolo che non conoscevo mi e stato sottoposto.
44 На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
Al solo udir parlare di me, m’hanno ubbidito; i figli degli stranieri m’hanno reso omaggio.
45 в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
I figli degli stranieri son venuti meno, sono usciti tremanti dai loro ripari.
46 Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
Vive l’Eterno! Sia benedetta la mia ròcca! E sia esaltato l’Iddio della mia salvezza!
47 Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
l’Iddio che fa la mia vendetta e mi sottomette i popoli,
48 що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
che mi scampa dai miei nemici. Sì, tu mi sollevi sopra i miei avversari, mi riscuoti dall’uomo violento.
49 Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
Perciò, o Eterno, ti loderò fra le nazioni, e salmeggerò al tuo nome.
50 Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
Grandi liberazioni egli accorda al suo re, ed usa benignità verso il suo Unto, verso Davide e la sua progenie in perpetuo.
