Псалми 18
1 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
Au maître chantre. Du serviteur de l'Éternel, de David, qui adressa à l'Éternel les paroles de ce cantique, lorsque l'Éternel l'eut délivré de la main de tous ses ennemis, et de la main de Saül; et il dit: Je t'aime, ô Éternel, ô source de ma force,
2 Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
Éternel, mon rocher, mon asile et mon libérateur! mon Dieu! ô mon rocher, où je vais m'abriter! mon bouclier, corne de mon salut, mon boulevard!
3 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Loué soit l'Éternel! me suis-je écrié, et de mes ennemis j'ai été délivré.
4 Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
Les vagues de la mort m'enserraient, et les torrents de l'adversité m'épouvantaient;
les chaînes des Enfers m'enlaçaient, et j'étais pris dans les rêts de la mort. (Sheol h7585)
6 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
Dans mon angoisse j'invoquai l'Éternel, et vers mon Dieu j'élevai mes cris: de son parvis Il entendit ma voix, et mes cris arrivés devant lui vinrent à ses oreilles.
7 Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
Alors la terre oscilla et trembla, et les bases des montagnes furent émues, et elles s'ébranlèrent, parce qu'il était courroucé.
8 із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
Une fumée sortit de ses narines, et de sa bouche un feu dévorant; et Il fit jaillir des charbons ardents.
9 Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
Et Il inclina le ciel, et Il descendit; et l'obscurité était sous ses pieds.
10 Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
Et Il était monté sur le Chérubin, et volait, et Il planait sur les ailes du vent.
11 Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
Il prit les ténèbres pour sa couverture, et autour de lui pour sa tente les noires vapeurs et les nuées épaisses.
12 Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
De la splendeur qui le précède, sortirent les nuages, portant la grêle et les charbons de feu.
13 І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
Et l'Éternel tonna dans le ciel, et le Très-haut émit sa voix, avec la grêle et des charbons de feu.
14 Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
Il lança ses flèches et Il les dissipa, et mille foudres, et Il les défit.
15 Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
Et l'on vit paraître les vallées de la mer et les fondements du monde furent mis à nu au grondement de ta voix, Éternel, au souffle du vent de tes narines.
16 Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
Il tendit sa main d'en haut, et me prit, et Il me retira des grandes eaux.
17 він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
Il me sauva de mes robustes ennemis, et de mes adversaires qui l'emportaient sur moi.
18 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
Ils m'attaquaient au jour du malheur; mais l'Éternel fut un soutien pour moi.
19 і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
Il me tira au large, Il me dégagea, parce qu'il m'était propice.
20 Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
L'Éternel me traita selon ma justice, et me rendit selon la pureté de mes mains.
21 бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
Car je gardais les voies de l'Éternel, et n'étais point rebelle à mon Dieu.
22 бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
Car j'avais toutes ses lois sous les yeux, et je ne secouais point ses commandements;
23 І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
j'étais sans reproche envers lui, et je prenais garde de me rendre coupable.
24 і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
Aussi l'Éternel me rendit selon ma justice, selon la pureté de mes mains, dont Il était témoin.
25 Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
A celui qui t'aime, tu donnes ton amour, tu te montres juste pour l'homme juste,
26 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
tu es pur envers celui qui est pur, et tu trahis celui qui est perfide.
27 бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
Car tu es en aide au peuple qui souffre, et tu humilies les yeux hautains.
28 бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
Oui, tu as fait luire ma lampe; l'Éternel, mon Dieu, éclaira mes ténèbres.
29 Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
Avec toi j'affrontai des bataillons, et avec mon Dieu je franchis des murailles.
30 Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
Les voies de Dieu ne sont point trompeuses, la parole de l'Éternel est sans alliage; Il est un bouclier pour quiconque le réclame.
31 Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
Car qui est-ce qui est Dieu, hors l'Éternel? et qui est un rocher, sinon notre Dieu,
32 Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
ce Dieu, qui me donna la force pour ceinture, et rendit mes voies irréprochables?
33 Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
Il assimila mes pieds à ceux de la biche, et Il m'établit sur mes hauteurs.
34 мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
Il forma mes mains au combat, et mon bras sut bander l'arc d'airain.
35 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
Tu me donnas le bouclier de ton secours, et ta droite me soutint, et ta clémence daigna m'agrandir.
36 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Sous mes pieds tu donnas de l'espace à mes pas, et mes talons ne furent point vacillants.
37 Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
Je poursuivis mes ennemis, et je les atteignis, et je ne revins pas qu'ils ne fussent détruits;
38 я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
je les écrasai, et ils n'ont pu se relever, ils tombèrent sous mes pieds.
39 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Tu me ceignis de force pour la bataille, et tu fis plier mes adversaires sous mes coups.
40 Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
Tu me fis voir le dos de mes ennemis, et j'anéantis ceux qui me haïssaient.
41 Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
Ils crièrent au secours; il n'y eut point de Sauveur; ils crièrent à l'Éternel; Il ne leur répondit pas.
42 І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
Je les mis en poudre, comme la poussière qui est au vent, et je les balayai comme la boue des rues.
43 Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
Tu me délivras des agressions des peuples, et tu me constituas chef des nations; des peuples à moi inconnus me furent asservis;
44 На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
sur ma renommée ils se soumirent, les enfants de l'étranger devinrent mes flatteurs,
45 в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
les enfants de l'étranger succombèrent, et quittèrent alarmés leurs châteaux.
46 Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
Vive l'Éternel, et béni soit mon rocher! qu'il soit exalté mon Dieu sauveur,
47 Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
le Dieu qui m'accorda la vengeance, et m'assujettit les peuples!
48 що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
M'ayant délivré de mes ennemis, tu m'as fait triompher de mes adversaires, tu m'as fait échapper à l'homme violent.
49 Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
Aussi je veux te chanter parmi les peuples, Éternel, et célébrer ton nom,
50 Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
ô toi qui accordes un grand salut à ton Roi, et fais miséricorde à ton Oint, à David, et à sa race éternellement!
