Псалми 17

1 Молитва Дави́дова.

Oración de David. Oye, oh SEÑOR, justicia; está atento a mi clamor; escucha mi oración hecha sin labios de engaño.

2 Від Твого лиця нехай вирок мій ви́йде, а очі Твої нехай бачать мою правоту́!

De delante de tu rostro salga mi juicio; vean tus ojos la rectitud.

3 Ти ви́пробував моє серце, навісти́в уночі, перетопи́в Ти мене, — й не знайшов чогось злого. І розду́мував я, щоб лихе з моїх уст не вихо́дило,

Tú has probado mi corazón, me has visitado de noche; me has refinado, y nada inicuo hallaste; lo que pensé, no pasó mi boca.

4 а в лю́дських діла́х, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.

Para las obras humanas, por la palabra de tus labios yo observé los caminos del violento.

5 Зміцняй сто́пи мої на доро́гах Твоїх, щоб кро́ки мої не хита́лися!

Sustenta mis pasos en tus caminos, para que mis pies no resbalen.

6 Я кли́чу до Тебе, бо відповіси́ мені, Боже, — нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,

Yo te he invocado, por cuanto tú me oyes, oh Dios: Inclina a mí tu oído, escucha mi palabra.

7 покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдає́ться до Тебе від заколо́тників проти прави́ці Твоєї.

Haz maravillosas tus misericordias, salvador de los que en ti confían, de los que se levantan contra tu diestra.

8 Хорони Ти мене, як зіни́цю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене

Guárdame como lo negro de la niña del ojo, escóndeme con la sombra de tus alas.

9 від безбожних, що гублять мене, — смертельні мої вороги оточили мене!

De delante de los malos que me oprimieron, de mis enemigos que me cercan por la vida.

10 То́вщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундю́чно.

Cerrados están con su grosura; con su boca hablan soberbiamente.

11 Вороги оточили тепер наші кро́ки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю.

Nuestros pasos nos han cercado ahora; puestos tienen sus ojos para echarnos por tierra.

12 Із них кожен подібний до лева, що ша́рпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті́.

Parecen al león que desea hacer presa, y al leoncillo que está escondido.

13 Устань же, о Господи, — його попере́дь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,

Levántate, oh SEÑOR; prevén su encuentro, póstrale; libra mi alma del malo con tu espada;

14 від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповня́єш їхнє че́рево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони ли́шать.

de los hombres con tu mano, oh SEÑOR, de los hombres de mundo, cuya parte es en esta vida, y cuyo vientre está lleno de tu despensa: sacian a sus hijos, y dejan el resto a su familia.

15 А я в правді побачу обли́ччя Твоє, і, збудившись, наси́чусь Твоєю подо́бою!

Yo en justicia veré tu rostro; seré saciado cuando despertaré a tu semejanza.