Псалми 139
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Al Vencedor: de David: Salmo. SEÑOR, tú me has examinado y conocido.
2 Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
Tú has conocido mi sentarme y mi levantarme, has entendido desde lejos mis pensamientos.
3 Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
Mi andar y mi reposo has ceñido, y todos mis caminos has aparejado.
4 бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
Pues aun no está la palabra en mi lengua, y he aquí, oh SEÑOR, tú la supiste toda.
5 Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
Rostro y envés tú me formaste, y sobre mí pusiste tu mano.
6 Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
Más maravillosa es su ciencia que mi capacidad; alta es, no puedo comprenderla.
7 Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
¿Adónde me iré de tu Espíritu? ¿Y adónde huiré de tu presencia?
Si subiere a los cielos, allí estás tú; y si hiciere mi estrado en el infierno, hete allí. (Sheol h7585)
9 Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
Si tomare las alas del alba, y habitare en el extremo del mar,
10 — то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
aun allí me guiará tu mano, y me asirá tu diestra.
11 Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
Si dijere: Ciertamente las tinieblas me encubrirán; aun la noche resplandecerá por causa de mí.
12 то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
Aun las tinieblas no encubren de ti, y la noche resplandece como el día; las tinieblas son como la luz.
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
Porque tú poseíste mis riñones; me cubriste en el vientre de mi madre.
14 Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
Te alabaré; porque me formaste de una manera formidable y maravillosa; y ésto mi alma conoce en gran manera.
15 І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
No fue encubierto mi cuerpo de ti, aunque yo fui hecho en secreto, y entretejido en lo profundo de la tierra.
16 Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
Tus ojos vieron mi cuerpo aun imperfecto, y en tu libro todos mis miembros estaban escritos; que fueron luego formados, sin faltar uno de ellos.
17 Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число, -
Así que ¡cuán preciosos me son, oh Dios, tus pensamientos! ¡Cuán multiplicadas son sus cuentas!
18 перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
Si los cuento, se multiplican más que la arena; despierto, y aún estoy contigo.
19 Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
De cierto, oh Dios, matarás al impío; apartaos, pues, de mí, los varones sanguinarios,
20 Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
que te dicen blasfemias; se ensoberbecen en vano tus enemigos.
21 Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
¿No tuve en odio, oh SEÑOR, a los que te aborrecen, y peleo contra tus enemigos?
22 повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
De entero odio los aborrecí; los tuve por enemigos.
23 Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
Examíname, oh Dios, y conoce mi corazón; pruébame y conoce mis pensamientos;
24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
y ve si hay en mí camino de perversidad, y guíame en el camino eterno.
