Псалми 105
1 Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його́, серед наро́дів звіщайте про чи́ни Його!
Alleluia. Give glory to the Lord, and call upon his name: declare his deeds among the Gentiles.
2 Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чу́да Його́!
Sing to him, yea sing praises to him: relate all his wondrous works.
3 Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шука́ючих Господа!
Glory ye in his holy name: let the heart of them rejoice that seek the Lord.
4 Пошу́куйте Господа й силу Його, лице Його за́вжди шукайте!
Seek ye the Lord, and be strengthened: seek his face evermore.
5 Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його,
Remember his marvellous works which he hath done; his wonders, and the judgments of his mouth.
6 ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́!
O ye seed of Abraham his servant; ye sons of Jacob his chosen.
7 Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди!
He is the Lord our God: his judgments are in all the earth.
8 Він пам'ятає наві́ки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,
He hath remembered his covenant for ever: the word which he commanded to a thousand generations.
9 що склав Він його з Авраа́мом, і прися́гу Свою — для Ісака.
Which he made to Abraham; and his oath to Isaac:
10 Він поставив її за Зако́на для Якова, Ізраїлеві — заповітом навіки,
And he appointed the same to Jacob for a law, and to Israel for an everlasting testament:
11 говорячи: „Я дам тобі Край ханаа́нський, частину спа́дщини для вас“!
Saying: To thee will I give the land of Chanaan, the lot of your inheritance.
12 Тоді їх було́ невелике число, нечисле́нні були та прихо́дьки на ній,
When they were but a small number: yea very few, and sojourners therein:
13 і ходили вони від наро́ду до наро́ду, від царства до іншого лю́ду.
And they passed from nation to nation, and from one kingdom to another people.
14 Не дозво́лив ніко́му Він кри́вдити їх, і за них Він царям докоря́в:
He suffered no man to hurt them: and he reproved kings for their sakes.
15 „Не дото́ркуйтеся до Моїх помаза́нців, а пророкам Моїм не робі́те лихого!“
Touch ye not my anointed: and do no evil to my prophets.
16 І покликав Він голод на землю, всяке хлі́бне стебло́ полама́в.
And he called a famine upon the land: and he broke in pieces all the support of bread.
17 Перед їхнім обличчям Він мужа послав, — за раба Йо́сип про́даний був.
He sent a man before them: Joseph, who was sold for a slave.
18 Кайда́нами му́чили но́ги його, залізо пройшло в його тіло,
They humbled his feet in fetters: the iron pierced his soul,
19 аж до ча́су випо́внення сло́ва Його, — слово Господнє його було ви́явило.
Until his word came. The word of the Lord inflamed him.
20 Цар послав — і його розв'яза́в, воло́дар народів — і його був звільни́в.
The king sent, and he released him: the ruler of the people, and he set him at liberty.
21 Він настанови́в його паном над домом своїм, і воло́дарем над усім маєтком своїм,
He made him master of his house, and ruler of all his possession.
22 щоб в'язни́в він його можновла́дців по волі своїй, а старших його умудря́в.
That he might instruct his princes as himself, and teach his ancients wisdom.
23 І Ізраїль прибув до Єги́пту, і Яків заме́шкав у Ха́мовім кра́ї.
And Israel went into Egypt: and Jacob was a sojourner in the land of Cham.
24 А наро́д Свій Він сильно розмно́жив, і зробив був рясні́шим його від його ворогів.
And he increased his people exceedingly: and strengthened them over their enemies,
25 Він переміни́в їхнє серце, щоб народа Його ненави́діли, щоб брались на хи́трощі проти рабів Його.
He turned their heart to hate his people: and to deal deceitfully with his servants.
26 Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,
He sent Moses his servant: Aaron the man whom he had chosen.
27 — вони положили були серед них Його ре́чі знаме́нні, та чу́да у Ха́мовім кра́ї.
He gave them power to shew his signs, and his wonders in the land of Cham.
28 Він темно́ту наслав — і поте́мніло, і вони не проти́вились слову Його.
He sent darkness, and made it obscure: and grieved not his words.
29 Він перемінив їхню воду на кров, і вмори́в їхню рибу.
He turned their waters into blood, and destroyed their fish.
30 Їхній край зарої́вся був жа́бами, навіть в поко́ях царів їхніх.
Their land brought forth frogs, in the inner chambers of their kings.
31 Він сказав — й прибули́ рої мух, воші в ці́лому о́бширі їхньому.
He spoke, and there came divers sorts of flies and sciniphs in all their coasts.
32 Він градом зробив їхній дощ, палю́чий огонь — на їхню землю.
He gave them hail for rain, a burning fire in the land.
33 І Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і дереви́ну на о́бширі їхньому повило́млював.
And he destroyed their vineyards and their fig trees: and he broke in pieces the trees of their coasts.
34 Він сказав — і найшла сарана́ та гу́сінь без ліку, —
He spoke, and the locust came, and the bruchus, of which there was no number.
35 усю ярину́ в їхнім кра́ї поже́рла, і плід землі їхньої з'їла.
And they devoured all the grass in their land, and consumed all the fruit of their ground.
36 I Він повбивав усіх пе́рвістків в їхньому краї, поча́ток усякої їхньої сили.
And he slew all the firstborn in their land: the firstfruits of all their labour.
37 І Він ви́провадив їх у срі́блі та в золоті, і серед їхніх племе́н не було́, хто б спіткну́вся.
And he brought them out with silver and gold: and there was not among their tribes one that was feeble.
38 Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напа́в був на них.
Egypt was glad when they departed: for the fear of them lay upon them.
39 Він хмару простяг на заслону, а огонь — на осві́тлення ночі.
He spread a cloud for their protection, and fire to give them light in the night.
40 Зажадав був Ізраїль — і Він перепели́ці наслав, і хлібом небесним Він їх годува́в.
They asked, and the quail came: and he filled them with the bread of heaven.
41 Відчинив був Він скелю — й лину́ла вода, потекли́ були ріки в пустинях,
He opened the rock, and waters flowed: rivers ran down in the dry land.
42 бо Він пам'ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.
Because he remembered his holy word, which he had spoken to his servant Abraham.
43 І Він з радістю вивів наро́д Свій, зо співом — вибра́нців Своїх,
And he brought forth his people with joy, and his chosen with gladness.
44 І їм землю наро́дів роздав, і посі́ли вони працю лю́дів,
And he gave them the lands of the Gentiles: and they possessed the labours of the people:
45 щоб вико́нували Його за́повіді, та зако́ни Його берегли́! Алілу́я!
That they might observe his justifications, and seek after his law.
