Псалми 103

1 Давидів.

Ipsi David. Benedic anima mea Domino et omnia, quæ intra me sunt, nomini sancto eius.

2 Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі доброді́йства Його́!

Benedic anima mea Domino: et noli oblivisci omnes retributiones eius:

3 Всі провини Твої Він прощає, всі неду́ги твої вздоровля́є.

Qui propitiatur omnibus iniquitatibus tuis: qui sanat omnes infirmitates tuas.

4 Від могили життя твоє Він визволя́є, Він милістю та милосердям тебе корону́є.

Qui redimit de interitu vitam tuam: qui coronat te in misericordia et miserationibus.

5 Він бажа́ння твоє насича́є добром, — відно́виться, мов той орел, твоя ю́ність!

Qui replet in bonis desiderium tuum: renovabitur ut aquilæ iuventus tua:

6 Господь чинить правду та суд для всіх переслі́дуваних.

Faciens misericordias Dominus: et iudicium omnibus iniuriam patientibus.

7 Він дороги Свої об'явив був Мойсе́єві, діла́ Свої — ді́тям Ізра́їлевим.

Notas fecit vias suas Moysi, filiis Israel voluntates suas.

8 Щедрий і милосердний Господь, довготерпели́вий і многомилости́вий.

Miserator, et misericors Dominus: longanimis, et multum misericors.

9 Не за́вжди на нас ворогує, і не навіки захо́вує гнів.

Non in perpetuum irascetur: neque in æternum comminabitur.

10 Не за нашими про́гріхами Він пово́диться з нами, і відплачує нам не за прови́нами нашими.

Non secundum peccata nostra fecit nobis: neque secundum iniquitates nostras retribuit nobis.

11 Бо як ви́соко небо стоїть над землею, — велика така Його милість до тих, хто боїться Його́,

Quoniam secundum altitudinem cæli a terra: corroboravit misericordiam suam super timentes se.

12 як далекий від за́ходу схід, так Він віддали́в від нас наші провини!

Quantum distat Ortus ab Occidente: longe fecit a nobis iniquitates nostras.

13 Як жалує ба́тько дітей, так Господь пожалі́вся над тими, хто боїться Його,

Quomodo miseretur pater filiorum, misertus est Dominus timentibus se:

14 бо знає Він ство́рення наше, пам'ятає, що ми — по́рох:

quoniam ipse cognovit figmentum nostrum. Recordatus est quoniam pulvis sumus:

15 чоловік — як трава дні його, немов цвіт польови́й — так цвіте він,

homo, sicut fœnum dies eius, tamquam flos agri sic efflorebit.

16 та вітер пере́йде над ним — і немає його, і вже місце його не пізна́є його.

Quoniam spiritus pertransibit in illo, et non subsistet: et non cognoscet amplius locum suum.

17 А милість Господня від віку й до віку на тих, хто боїться Його, і правда Його — над синами синів,

Misericordia autem Domini ab æterno, et usque in æternum super timentes eum. Et iustitia illius in filios filiorum,

18 що Його заповіта доде́ржують, і що пам'ята́ють нака́зи Його, щоб виконувати їх!

his qui servant testamentum eius: Et memores sunt mandatorum ipsius, ad faciendum ea.

19 Господь міцно поставив на Небі престо́ла Свого́, а Ца́рство Його над усім володі́є.

Dominus in cælo paravit sedem suam: et regnum ipsius omnibus dominabitur.

20 Благослові́ть Господа, Його Анголи́, ве́летні сильні, що вико́нуєте Його слово, щоб слухати голосу слів Його!

Benedicite Domino omnes angeli eius: potentes virtute, facientes verbum illius, ad audiendam vocem sermonum eius.

21 Благословіть Господа, усі сили небесні Його́, слу́ги Його, що чините волю Його́!

Benedicite Domino omnes virtutes eius: ministri eius, qui facitis voluntatem eius.

22 Благословіть Господа, всі діла́ Його, на всіх місця́х царюва́ння Його! Благослови, душе моя, Го́спода!

Benedicite Domino omnia opera eius: in omni loco dominationis eius, benedic anima mea Domino.