Псалми 102

1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!

Oración del pobre en espíritu, cuando estuviere atormentado, y delante del SEÑOR derramare su queja. SEÑOR, oye mi oración, y venga mi clamor a ti.

2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!

No escondas de mí tu rostro; en el día de mi angustia inclina a mí tu oído; el día que te invocare, apresúrate a responderme.

3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.

Porque mis días se han consumido como humo; y mis huesos son quemados como en hogar.

4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.

Mi corazón fue herido, y se secó como la hierba; por lo cual me olvidé de comer mi pan.

5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.

Por la voz de mi gemido mis huesos se han pegado a mi carne.

6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!

Soy semejante al pelícano del desierto; soy como el búho de las soledades.

7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.

Velo, y soy como el pájaro solitario sobre el tejado.

8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!

Cada día me afrentan mis enemigos; los que se enfurecen contra mí, se han conjurado contra mí.

9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —

Por lo cual como la ceniza a manera de pan, y mi bebida mezclo con lloro,

10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.

a causa de tu enojo y de tu ira; porque me alzaste, y me arrojaste.

11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!

Mis días son como la sombra que se va; y me he secado como la hierba.

12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.

Mas tú, SEÑOR, para siempre permanecerás, y tu memoria para generación y generación.

13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,

Tú levantándote, tendrás misericordia de Sion; porque es tiempo de tener misericordia de ella, porque el plazo es llegado.

14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!

Porque tus siervos amaron sus piedras, y del polvo de ella tuvieron compasión.

15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.

Entonces temerán los gentiles el Nombre del SEÑOR, y todos los reyes de la tierra tu gloria;

16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.

por cuanto el SEÑOR habrá edificado a Sion, y será visto en su gloria;

17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.

habrá mirado a la oración de los solitarios y menesterosos, y no habrá desechado el ruego de ellos.

18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,

Se escribirá esto para la generación venidera; y el pueblo que se criará, alabará a JAH.

19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,

Porque miró de lo alto de su santuario; el SEÑOR miró de los cielos a la tierra,

20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,

para oír el gemido de los presos, para soltar a los hijos de muerte;

21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,

para que cuenten en Sion el Nombre del SEÑOR, y su alabanza en Jerusalén,

22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.

cuando los pueblos se congregaren en uno, y los reinos, para servir al SEÑOR.

23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.

El afligió mi fuerza en el camino; acortó mis días.

24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.

Dije: Dios mío, no me cortes en el medio de mis días; por generación de generaciones son tus años.

25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —

Tú fundaste la tierra antiguamente, y los cielos son obra de tus manos.

26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.

Ellos perecerán, y tú permanecerás; y todos ellos como un vestido se envejecerán; como una ropa de vestir los mudarás, y serán mudados;

27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!

mas tú eres el mismo, y tus años no se acabarán.

28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“

Los hijos de tus siervos habitarán, y su simiente será afirmada delante de ti.