Псалми 102
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
Fivavaky ny ory, raha reraka izy ka mandoatra ny alahelony eo anatrehan’ i Jehovah. Jehovah ô, henoy ny fivavako, Ary aoka hankeo aminao ny fitarainako.
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
Aza manafina ny tavanao amiko amin’ ny andro fahoriako; Atongilano amiko ny sofinao; Amin’ ny andro itarainako dia faingàna hamaly ahy.
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
Fa levon-ko setroka ny androko Ary ny taolako mahamay tahaka ny forohana.
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
Taninina tahaka ny ahitra ny foko ka malazo; Fa hadinoko na dia ny fihinanan-kanina aza.
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
Noho ny fisentoan’ ny foko Ny taolako miraikitra amin’ ny hoditro.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
Tahaka ny sama any an-efitra aho, Ary tahaka ny vorondolo any an-tanànaolo.
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
Tsy mahita tory aho Sady tahaka ny tsikirity irery eo an-tampontrano.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
Mandatsa ahy mandrakariva ny fahavaloko. Izay misafoaka amiko dia manao ahy ho fiozonana.
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
Fa lavenona no nohaniko tahaka ny mofo; Ary ny zavatra nosotroiko noharoharoiko ny ranomasoko,
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
Noho ny fahaviniranao sy ny fahatezeranao; Fa naingainao aho, kanefa natontanao indray.
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
Ny androko dia tahaka ny aloka efa mandroso; Ary efa malazo tahaka ny ahitra aho.
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
Nefa Hianao, Jehovah ô, mipetraka manjaka mandrakizay; Ary ny fahatsiarovana Anao mihatra amin’ ny taranaka fara mandimby.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
Hianao hitsangana ka hamindra fo amin’ i Ziona; Fa efa andro hamindram-po aminy izao; Eny, tonga ny fotoana.
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
Fa sitraky ny mpanomponao ny vatony, Sady malahelo ny vovo-taniny izy.
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
Hatahotra ny anaran’ i Jehovah ny jentilisa, Ary ny mpanjaka rehetra amin’ ny tany hatahotra ny voninahitrao;
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
Fa Jehovah nanangana an’ i Ziona; Niseho tamin’ ny voninahiny Izy;
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
Nijery ny fivavaky ny mahantra Izy Ka tsy nanevateva ny fivavany.
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
Hosoratana ho an’ ny taranaka mandimby izany; Ary izay firenena mbola hoforonina no hidera an’ i Jehovah;
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
Fa Izy nitazana tany amin’ ny fitoerany masìna any amin’ ny avo. Tany an-danitra no nitsinjovan’ i Jehovah ny tany,
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
Mba hihaino ny fisentoan’ ny mpifatotra Sy hanafaka izay voatendry ho faty,
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
Mba hotorina any Ziona ny anaran’ i Jehovah, Ary ny fiderana Azy any Jerosalema,
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
Rehefa tafangona ny firenena Sy ny fanjakana maro hanompo an’ i Jehovah.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
Efa nahaketraka ny heriko tany an-dalana Izy; Efa nahafohy ny androko Izy;
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
Hoy izaho: Andriamanitro ô; aza maka ahy an-tenatenan’ ny androko; Ny taonanao mihatra amin’ ny taranaka fara mandimby.
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
Tany aloha no nanorenanao ny tany; Ary asan’ ny tananao ny lanitra.
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
Ireo dia ho levona, fa Hianao no maharitra; Izy rehetra ho rovitra toy ny fitafiana; Toy ny lamba no hanovanao azy, ka hovana izy;
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
Fa Hianao no tsy miova, Ary ny taonanao no tsy ho tapitra.
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
Ny zanaky ny mpanomponao handry fahizay, Ary ny taranany hampitoerina eo anatrehanao.
