Псалми 102

1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!

Bēdu cilvēka lūgšana, kad tas ir noskumis un savas žēlabas izgāž Tā Kunga priekšā. Ak Kungs, klausi manu lūgšanu, un mana saukšana lai nāk pie Tevis.

2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!

Neapslēp Savu vaigu priekš manis, atgriez Savu ausi pie manis bēdu laikā; tai dienā, kad es saucu, paklausi mani drīz.

3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.

Jo manas dienas ir iznīkušas kā dūmi, un mani kauli ir izdeguši kā pagale.

4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.

Mana sirds ir sasista un izkaltusi kā zāle, tā ka es aizmirstu pat savu maizi ēst.

5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.

Mani kauli līp pie manas miesas no kaukšanas un nopūšanās.

6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!

Es esmu tā kā dumpis tuksnesī, es esmu kā apogs (pūce) izpostītās vietās.

7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.

Es esmu nomodā un tāpat kā vientulis putns uz jumta.

8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!

Mani ienaidnieki mani nievā cauru dienu; kas pret mani trako, tie mani dara par lāsta vārdu.

9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —

Jo es ēdu pelnus kā maizi un sajaucu savu dzērienu ar asarām,

10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.

Tavas bardzības un dusmības pēc, jo Tu mani esi pacēlis un atkal nogāzis.

11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!

Manas dienas ir kā ēna pavakarē, un es kalstu kā zāle.

12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.

Bet Tu, Kungs, paliec mūžīgi un Tava piemiņa līdz radu radiem.

13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,

Kaut Tu celtos un apžēlotos par Ciānu, jo jau ir laiks par viņu apžēloties, jo tas nospriestais laiks ir atnācis.

14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!

Jo Tavi kalpi mīļo viņas akmeņus un žēlojās, ka tā guļ pīšļos.

15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.

Tad pagāni bīsies Tā Kunga Vārdu, un visi ķēniņi virs zemes Tavu godību,

16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.

Kad Tas Kungs Ciānu uztaisīs un parādīsies Savā godībā.

17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.

Viņš griežas pie bēdu ļaužu lūgšanas un nenicina pielūgšanu.

18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,

Lai tas top uzrakstīts pēcnākamiem, un tie ļaudis, kas vēl taps radīti, slavēs To Kungu.

19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,

Jo Viņš skatās no Sava svēta augstuma, Tas Kungs lūko no debesīm uz zemi,

20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,

Ka Viņš dzird cietumnieku nopūšanos un atsvabina nāves bērnus;

21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,

Ka Tā Kunga vārds top sludināts Ciānā un Viņa slava Jeruzālemē,

22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.

Kad tautas sapulcējās kopā un valstis, Tam Kungam kalpot.

23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.

Bet Viņš ir pazemojis ceļā manu spēku un paīsinājis manas dienas.

24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.

Es saku: mans Dievs, neņem mani nost pusmūžā. Tavi gadi paliek līdz radu radiem.

25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —

Senlaikus Tu esi nodibinājis zemi, un debesis ir Tavu roku darbs.

26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.

Tās zudīs, bet Tu pastāvēsi; tās sadils visas, kā drēbes; Tu tās pārvērtīsi kā drānas, un tās pārvērtīsies;

27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!

Bet Tu palieci tas pats, un Tavi gadi nebeigsies.

28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“

Tavu kalpu bērni paliks, un viņu dzimums būs pastāvīgs Tavā priekšā.