Псалми 102
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
A Prayer for the Poor; when he is deeply afflicted, and pours out his supplication before the Lord. Hear my prayer, O Lord, and let my cry come to thee.
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
Turn not away thy face from me: in the day [when] I am afflicted, incline thine ear to me: in the day [when] I shall call upon thee, speedily hear me.
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
For my days have vanished like smoke, and my bones have been parched like a stick.
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
I am blighted like grass, and my heart is dried up; for I have forgotten to eat my bread.
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
By reason of the voice of my groaning, my bone has cleaved to my flesh.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
I have become like a pelican of the wilderness;
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
I have become like an owl in a ruined house. I have watched, and am become as a sparrow dwelling alone on a roof.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
All the day long mine enemies have reproached me; and they that praised me have sworn against me.
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
For I have eaten ashes as it were bread, and mingled my drink with weeping;
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
because of thine anger and thy wrath: for thou hast lifted me up, and dashed me down.
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
My days have declined like a shadow; and I am withered like grass.
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
But thou, Lord, endurest for ever, and thy memorial to generation and generation.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
Thou shalt arise, and have mercy upon Sion: for [it is] time to have mercy upon her, for the set time is come.
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
For thy servants have taken pleasure in her stones, and they shall pity her dust.
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
So the nations shall fear thy name, O Lord, and all kings thy glory.
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
For the Lord shall build up Sion, and shall appear in his glory.
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
He has had regard to the prayer of the lowly, and has not despised their petition.
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
Let this be written for another generation; and the people that shall be created shall praise the Lord.
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
For he has looked out from the height of his sanctuary; the Lord looked upon the earth from heaven;
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
to hear the groaning of the fettered ones, to loosen the sons of the slain;
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
to proclaim the name of the Lord in Sion, and his praise in Jerusalem;
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
when the people are gathered together, and the kings, to serve the Lord.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
He answered him in the way of his strength: tell me the fewness of my days.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
Take me not away in the midst of my days: thy years [are] through all generations.
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
In the beginning thou, O Lord, didst lay the foundation of the earth; and the heavens are the works of thine hands.
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
They shall perish, but thou remainest: and [they all] shall wax old as a garment; and as a vesture shalt thou fold them, and they shall be changed.
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
But thou art the same, and thy years shall not fail.
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
The children of thy servants shall dwell [securely], and their seed shall prosper for ever.
