Приповісті 7
1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
My son, keep my words, and lay up my commandments with thee.
2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
Keep my commandments, and live; and my law as the apple of thy eye.
3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
Bind them upon thy fingers, write them upon the table of thy heart.
4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
Say to wisdom, Thou art my sister; and call understanding thy kinswoman:
5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
That they may keep thee from the adulteress, from the stranger which flattereth with her words.
6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
For at the window of my house I looked through my casement,
7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
And beheld among the simple ones, I discerned among the youths, a young man void of understanding,
8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
Passing through the street near her corner; and he went the way to her house,
9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
In the twilight, in the evening, in the black and dark night:
10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
And, behold, there met him a woman with the attire of an harlot, and subtil of heart.
11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
(She is loud and stubborn; her feet abide not in her house:
12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
Now is she outside, now in the streets, and lieth in wait at every corner.)
13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
So she caught him, and kissed him, and with an impudent face said to him,
14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
I have peace offerings with me; this day have I paid my vows.
15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
Therefore I came forth to meet thee, diligently to seek thy face, and I have found thee.
16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
I have decked my bed with coverings of tapestry, with carved works, with fine linen of Egypt.
17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
I have perfumed my bed with myrrh, aloes, and cinnamon.
18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
Come, let us take our fill of love until the morning: let us solace ourselves with loves.
19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
For my husband is not at home, he is gone a long journey:
20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
He hath taken a bag of money with him, and will come home at the day appointed.
21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
With her much fair speech she caused him to yield, with the flattering of her lips she seduced him.
22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
He goeth after her quickly, as an ox goeth to the slaughter, or as a fool to the correction of the stocks;
23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
Till an arrow striketh through his liver; as a bird hasteth to the snare, and knoweth not that it is for his life.
24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
Now therefore hearken to me, O ye children, and attend to the words of my mouth.
25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
Let not thy heart decline to her ways, go not astray in her paths.
26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
For she hath cast down many wounded: yea, many strong men have been slain by her.
