Приповісті 4
1 Послухайте, діти, напу́чення батькового, і прислу́хайтеся, щоб навчитися розуму,
Слушайте, дети, наставление отца, и внимайте, чтобы научиться разуму,
2 бо даю́ я вам добру науку: зако́на мого не кидайте,
потому что я преподал вам доброе учение. Не оставляйте заповеди моей.
3 бо сином у ба́тька свого я був, пеще́ний й єдиний у неньки своєї.
Ибо и я был сын у отца моего, нежно любимый и единственный у матери моей,
4 І навчав він мене, і мені говорив: Нехай де́ржиться серце твоє моїх слів, стережи́ мої заповіді та й живи!
и он учил меня и говорил мне: да удержит сердце твое слова мои; храни заповеди мои, и живи.
5 Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст, —
Приобретай мудрость, приобретай разум: не забывай этого и не уклоняйся от слов уст моих.
6 не кидай її — й вона буде тебе стерегти́! кохай ти її — й вона буде тебе пильнувати!
Не оставляй ее, и она будет охранять тебя; люби ее, и она будет оберегать тебя.
7 Початок премудрости — мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!
Главное - мудрость: приобретай мудрость, и всем имением твоим приобретай разум.
8 Тримай її ви́соко — і піді́йме тебе, ушанує тебе, як її ти приго́рнеш:
Высоко цени ее, и она возвысит тебя; она прославит тебя, если ты прилепишься к ней;
9 вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!
возложит на голову твою прекрасный венок, доставит тебе великолепный венец.
10 Послухай, мій сину, й бери ти слова́ мої, і помно́жаться роки твойого життя, —
Слушай, сын мой, и прими слова мои, - и умножатся тебе лета жизни.
11 дороги премудрости вчу я тебе, стежка́ми прями́ми прова́джу тебе:
Я указываю тебе путь мудрости, веду тебя по стезям прямым.
12 коли пі́деш, то крок твій не буде тісни́й, а коли побіжиш — не спіткне́шся!
Когда пойдешь, не будет стеснен ход твой, и когда побежишь, не споткнешься.
13 Міцно тримайся напу́чування, не лишай, його стережи́, — воно бо життя твоє!
Крепко держись наставления, не оставляй, храни его, потому что оно - жизнь твоя.
14 На сте́жку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих, —
Не вступай на стезю нечестивых и не ходи по пути злых;
15 покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини, —
оставь его, не ходи по нему, уклонись от него и пройди мимо;
16 бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, віді́йметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткну́вся!
потому что они не заснут, если не сделают зла; пропадает сон у них, если они не доведут кого до падения;
17 Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу́ попива́ють.
ибо они едят хлеб беззакония и пьют вино хищения.
18 А путь праведних — ніби те світло ясне́, що світить все більше та більш аж до по́вного дня!
Стезя праведных - как светило лучезарное, которое более и более светлеет до полного дня.
19 Дорога ж безбожних — як те́мність: не знають, об що́ спотикну́ться.
Путь же беззаконных - как тьма; они не знают, обо что споткнутся.
20 Мій сину, прислу́хуйся до моїх слів, до рече́й моїх ухо своє нахили́!
Сын мой! словам моим внимай, и к речам моим приклони ухо твое;
21 Нехай не віді́йдуть вони від оче́й твоїх, бережи їх в сере́дині серця свого!
да не отходят они от глаз твоих; храни их внутри сердца твоего:
22 Бо життя вони тим, хто їх зна́йде, а для тіла усього його лікува́ння.
потому что они жизнь для того, кто нашел их, и здравие для всего тела его.
23 Над усе, що лише стереже́ться, серце своє стережи́, бо з нього похо́дить життя.
Больше всего хранимого храни сердце твое, потому что из него источники жизни.
24 Відкинь ти від себе лука́вство уст, віддали ти від себе круті́йство губ.
Отвергни от себя лживость уст, и лукавство языка удали от себя.
25 Нехай дивляться очі твої упере́д, а пові́ки твої нехай перед тобою просту́ють.
Глаза твои пусть прямо смотрят, и ресницы твои да направлены будут прямо пред тобою.
26 Стежку ніг своїх ви́рівняй, і стануть міцні всі дороги твої:
Обдумай стезю для ноги твоей, и все пути твои да будут тверды.
27 не вступайся ні вправо, ні вліво, — усунь свою но́гу від зла!
Не уклоняйся ни направо, ни налево; удали ногу твою от зла,
