< Приповісті 31 >

1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
Ny tenin’ i Lemoela mpanjaka, dia ny teny mavesa-danja izay nananaran-dreniny azy.
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
Ahoana, anaka? Ary ahoana, ry zanako naterako? Ary ahoana, ry zanaky ny voadiko?
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
Aza omena ny vehivavy ny herinao, Na ny fombam-piainanao ho an’ izay manimba mpanjaka.
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
Tsy mety amin’ ny mpanjaka, ry Lemoela, Eny; tsy mety amin’ ny mpanjaka ny misotro divay, Na amin’ ny mpanapaka ny ho fatra-paniry toaka;
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
Fandrao, raha misotro izy, dia manadino ny lalàna Ka mamily ny fitsarana ny zanaky ny fahoriana.
6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
Omeo toaka izay efa ho faty, Eny, divay ho an’ izay malahelo azon’ ny fangidiam-panahy;
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
Aoka hisotro izy mba hanadinoany ny alahelony, Ary tsy hahatsiarovany ny fahoriany intsony.
8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
Sokafy ny vavanao hisolo ny moana, Hahazoan’ ny kamboty ny rariny;
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
Sokafy ny vavanao, ka tsarao marina, Ary omeo rariny ny ory sy ny malahelo.
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
Iza no mahita vehivavy tsara? Fa ny tombany dia mihoatra lavitra noho ny voahangy.
11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
Matoky azy ny fon’ ny lahy, Ary tsy mitsahatra ny fanambinana azy.
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
Soa no ataon-dravehivavy aminy, fa tsy ratsy, Amin’ ny andro rehetra iainany.
13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
Mizaha volon’ ondry sy rongony izy Ary mazoto miasa amin’ ny tànany.
14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
Toy ny sambon’ ny mpandranto izy, Ka avy any amin’ ny lavitra no itondrany ny haniny.
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
Mifoha izy, raha mbola alina, Ka manome hanina ho an’ ny ankohonany Sy anjara ho an’ ny ankizivaviny.
16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
Mihevitra saha izy ka mahazo azy; Ny vokatry ny tànany no anaovany tanim-boaloboka.
17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
Misikìna hery izy, Ary hatanjahiny ny sandriny.
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
Hitany fa tsara ny tombom-barony, Ary tsy maty jiro mandritra ny alina izy.
19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
Mandray ny fihazonam-bohavoha izy, Ary ny tànany mihazona ny ampela.
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
Manatsotra ny tànany amin’ ny ory izy, Eny, mamelatra ny tànany amin’ ny mahantra.
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
Tsy manahy ny oram-panala ho amin’ ny ankohonany izy, Fa ny ankohonany rehetra samy voatafy volon’ ondry mena avokoa.
22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
Manao firakotra ho azy izy; Ny fitafiany dia rongony fotsy madinika sy lamba volomparasy.
23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Ny lahy dia hajaina eo am-bavahady, Raha miara-mipetraka eo amin’ ny loholona.
24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
Manao akanjo hariry madinika ravehivavy ka mivarotra izany, Ary fehin-kibo no amidiny amin’ ny mpandranto.
25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
Hery sy voninahitra no fitafiany, Ary ny andro ho avy dia ihomehezany.
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
Manokatra ny vavany amin’ ny fahendrena izy; Ary ny lalàn’ ny famindram-po no eo amin’ ny lelany.
27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
Mitandrina tsara ny ataon’ ny ankohonany izy Ary tsy homana ny mofon’ ny fahalainana.
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
Ny zanany mitsangana ka midera azy hoe sambatra; Ny lahy koa mitsangana ka midera azy hoe:
29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
Maro no zazavavy nanao soa, Fa ianao manoatra noho izy rehetra.
30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
Fitaka ny fahatsaram-bika, ary zava-poana ny fahatsaran-tarehy; Fa ny vehivavy matahotra an’ i Jehovah ihany no hoderaina.
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
Omeo azy ny avy amin’ ny vokatry ny tànany; Ary aoka ny asany hidera azy eo am-bavahady.

< Приповісті 31 >