< Приповісті 30 >

1 Слова́ Агу́ра, Яке́євого сина, массе́янина: „Слово мужчи́ни: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, — і змучився я!
Agura, Jakes dēla, vārdi šā vīra sludināšana un mācība. Es esmu nodarbojies ar Dievu, esmu nodarbojies ar Dievu un noguris.
2 Бо ду́маю, що немудріший за кожного я, і не маю я лю́дського розуму,
Jo es esmu nejēga pār citiem, un man nav cilvēka saprašanas!
3 і не навчився я мудрости, і не знаю пізна́ння святих....
Es arī gudrības neesmu mācījies, nedz svētu atzīšanu atzinis.
4 Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жме́ні Свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кі́нці землі? Яке Йме́ння Його, і яке Йме́ння Сина Його, коли знаєш?
Kas ir uzkāpis debesīs un nācis zemē? Kas sagrābj vēju savās rokas? Kas saista ūdeni drēbē? Kas liek zemei visas robežas? Kāds viņam vārds, un kāds viņa dēlam vārds, ja tu to zini?
5 Кожне Боже слово очи́щене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
Visi Dieva vārdi ir šķīsti; Viņš ir par priekšturamām bruņām tiem, kas uz Viņu paļaujas.
6 До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомо́вцем не став ти.
Nepieliec nekā pie viņa vārdiem, ka viņš tevi nesoda, un tu netopi atrasts melkulis.
7 Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру́:
Divas lietas lūdzos no tevis, neliedz man tās, pirms es mirstu:
8 віддали́ Ти від мене марно́ту та слово брехли́ве, убо́зтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для ме́не призна́ченим,
Nelietība un meli lai paliek tālu no manis; nabadzību un bagātību nedod man, bet paēdini mani ar manu dienišķu maizi,
9 щоб я не переси́тився та й не відрікся, і не сказав: „Хто Госпо́дь?“і щоб я не збіднів і не крав, і не знева́жив Ім'я́ мого Бога.
Ka es paēdis tevi neaizliedzu un nesaku: Kas ir Tas Kungs? vai nabags palicis nezogu un sava Dieva vārdu velti nevalkāju. -
10 Раба не обмовля́й перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
Neapmelo kalpu pie viņa kunga, ka viņš tevi nelād, un tu netopi noziedzīgs.
11 Оце поколі́ння, що батька свого проклинає, і не́ньки своєї не благословляє,
Ir suga, kas tēvu lād un māti nesvētī;
12 покоління, що чисте в оча́х своїх, та від бруду свого не обмите,
Ir suga, kas pati savās acīs šķīsta, bet no saviem sārņiem nav mazgāta;
13 покоління, — які го́рдісні очі його, а пові́ки його як підне́слися!
Ir suga, cik augsti tā ceļ acis, cik augsti acu plakstiņus!
14 Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його ще́лепи, щоб поже́рти убогих із кра́ю й нужде́нних з землі!
Ir suga, zobeni ir viņas zobi un naži viņas dzerokļi, rīt nabagus no zemes nost un sērdienīšus cilvēku starpā. -
15 Дві дочки́ в кровоже́рця: „Дай, дай!“Оці три не наси́тяться, чотири не скажуть „до́сить":
Asins sūcējai ir divas meitas: „Dod šurp, dod šurp!“- Šās trīs nav pieēdināmas, un tā ceturtā nesaka: Gan.
16 шео́л та утро́ба неплідна, водою земля не наси́титься, і не скаже „до́сить“огонь! (Sheol h7585)
Elle, neauglīgais klēpis, zeme, nepiedzirdināma ar ūdeni, un uguns nesaka: Gan. - (Sheol h7585)
17 Око, що з батька сміється й пого́рджує по́слухом матері, — нехай ви́дзьобають його кру́ки пото́чні, і нехай орленя́та його пожеру́ть!
Acs, kas tēvu apsmej un liedzās mātei klausīt, to izknābs kraukļi pie upes, un jaunie ērgļi to ēdīs.
18 Три речі оці дивови́жні для мене, і чотири, яких я не знаю:
Šās trīs lietas man ir visai brīnums, un to ceturto es neizprotu:
19 дорога орли́на в повітрі, дорога змії́на на скелі, корабельна дорога в сере́дині моря, і дорога мужчи́ни при дівчині!.
Ērgļa ceļš debesīs, čūskas ceļš pār klinti, laivas ceļš jūras vidū un vīra ceļš pie meitas.
20 Така ось дорога блудли́вої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла́: „Не вчинила я злого!“
Tāds pat ir sievas ceļš, kas laulību pārkāpj; viņa ēd, noslauka muti un saka: Es ļauna neesmu darījusi. -
21 Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́, яких зне́сти не може вона:
Par trim lietām nodreb zeme, un ceturto tā nevar panest:
22 під рабом, коли він зацарю́є, і під нерозумним, як хліба наїсться,
Par kalpu, kad tas paliek par kungu, un par ģeķi, kad tas maizes paēdis,
23 під розпу́стницею, коли взята за жінку, і неві́льницею, коли вижене пані свою́!.
Par nopeltu, kad tā tiek pie vīra, un par kalponi, kad tā top savas saimnieces mantiniece.
24 Оці ось чотири малі на землі, та вони ве́льми мудрі:
Šie četri ir mazi virs zemes un tomēr gudrāki nekā tie gudrie:
25 мура́шки, — не сильний наро́д, та пожи́ву свою загото́влюють літом;
Skudras, nespēcīga tauta, tomēr savu barību vasarā sagādā;
26 борсуки́, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
Truši, nespēcīga tauta, tomēr liek savus namus akmens kalnos;
27 немає царя в сарани́, — але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить;
Siseņiem nav ķēniņa, tomēr viņi visi iziet, pulkos dalīti;
28 паву́к тільки ла́пками пнеться, та він і в пала́тах царськи́х!
Zirneklis auž abām rokām, un tomēr ir ķēniņu pilīs.-
29 Добре ступають ці троє, і добре хо́дять чотири:
Šiem trim ir laba gaita, un tas ceturtais iet it lepni:
30 лев, найсильніший поміж звірино́ю, який не вступа́ється ні перед ким,
Vecs lauva, varens starp zvēriem, kas nevienam ceļu negriež.
31 осі́дланий кінь, і козел, та той цар, що з ним ві́йсько!
Ērzelis, kam labi gurni, vai āzis, un ķēniņš, savus ļaudis vedot.
32 Якщо ти допусти́вся глупо́ти пихою, й якщо заміря́єш лихе, — то руку на уста!
Ja tu ģeķis bijis, paaugstinādamies, un ko nodomājis, tad: roku uz muti!
33 Бо збива́ння молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку“.
Satricini pienu, būs sviests; satrīcini degunu, būs asinis; un satrīcini dusmas, būs plēšanās.

< Приповісті 30 >