Приповісті 25

1 І оце Соломо́нові при́повісті, що зібрали люди Єзекі́ї, Юдиного царя.

También estos son proverbios de Salomón, los cuales copiaron los varones de Ezequías, rey de Judá.

2 Слава Божа — щоб справу схова́ти, а слава царів — щоб розві́дати справу.

Honra de Dios es encubrir la palabra; mas honra del rey es escudriñar la palabra.

3 Небо висо́кістю, і земля глибино́ю, і серце царі́в — недосліди́мі.

Para la altura de los cielos, y para la profundidad de la tierra, y para el corazón de los reyes, no hay investigación.

4 Як відкинути жу́жель від срі́бла, то золотаре́ві виходить посу́дина, —

Quita las escorias de la plata, y saldrá vaso al fundidor.

5 коли віддалити безбожного з-перед обличчя царе́вого, то справедливістю міцно поста́виться трон його.

Aparta al impío de la presencia del rey, y su trono se afirmará en justicia.

6 Перед царем не пиша́йся, а на місці великих не стій,

No te alabes delante del rey, ni estés en el lugar de los grandes;

7 бо ліпше, як скажуть тобі: „Ходи вище сюди!“аніж тебе зни́зити перед шляхе́тним, що бачили очі твої.

porque mejor es que se te diga: Sube acá, que no que seas abajado delante del príncipe a quien han mirado tus ojos.

8 Не спіши́ся ставати до по́зову, бо що́ будеш робити в кінці його, як тебе засоро́мить твій ближній?

No salgas a pleito presto, no sea que no sepas qué hacer al fin, después que tu prójimo te haya avergonzado.

9 Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємни́ці іншого,

Trata tu causa con tu compañero, y no descubras el secreto a otro;

10 щоб тебе не обра́зив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмо́ва твоя́.

para que no te deshonre el que lo oyere, y tu infamia no pueda repararse.

11 Золоті яблука на срібнім таре́лі — це слово, прока́зане ча́су свого́.

Manzana de oro con figuras de plata es la palabra dicha como conviene.

12 Золотая сере́жка й оздоба зо щи́рого золота — це мудрий карта́ч для уважного уха.

Como zarcillo de oro y joyel de oro fino, es el que reprende al sabio que tiene oído dócil.

13 Немов снігова́ прохоло́да в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживля́є.

Como frío de nieve en tiempo de la siega, así es el mensajero fiel a los que lo envían; pues al alma de su señor da refrigerio.

14 Хмари та вітер, а немає дощу це люди́на, що чва́ниться да́ром, та його не дає.

Como nubes y vientos sin lluvia, así es el hombre que se jacta en don de mentira.

15 Воло́дар зм'я́кшується терпели́вістю, а м'яке́нький язик ломить кістку.

Con larga paciencia se aplaca el príncipe; y la lengua blanda quebranta los huesos.

16 Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки до́сить тобі, щоб ним не переси́титися та не звернути.

¿Hallaste la miel? Come lo que te basta; no sea que hastiado de ella, la vomites.

17 Здержуй но́гу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переси́тивсь, і не зненави́дів тебе.

Detén tu pie de la casa de tu prójimo, no sea que hastiado de ti te aborrezca.

18 Молот, і меч, і гостра стріла́ — люди́на, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.

Martillo y cuchillo y saeta aguda, es el hombre que habla contra su prójimo falso testimonio.

19 Гнилий зуб та кульга́ва нога — це наді́я на зрадли́вого радника в день твого у́тиску.

Diente quebrado y pie resbalador, es la confianza en el prevaricador en el tiempo de angustia.

20 Що здіймати одежу холодного дня, що лити о́цет на со́ду, — це — співати пісні серцю засмученому.

El que canta canciones al corazón afligido, es como el que quita la ropa en tiempo de frío, o el que sobre el jabón echa vinagre.

21 Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як спра́гнений він — водою напі́й ти його,

Si el que te aborrece tuviere hambre, dale de comer pan; y si tuviere sed, dale de beber agua;

22 бо цим пригорта́єш ти жар на його го́лову, і Господь надолу́жить тобі!

porque ascuas allegas sobre su cabeza, y el SEÑOR te lo pagará.

23 Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя.

El viento del norte ahuyenta la lluvia, y el rostro airado la lengua detractora.

24 Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.

Mejor es estar en un rincón del terrado, que con la mujer rencillosa en casa espaciosa.

25 Добра звістка з далекого кра́ю — це холодна водиця на спра́гнену душу.

Como el agua fría al alma sedienta, así son las buenas nuevas de lejanas tierras.

26 Джерело́ скаламу́чене чи зіпсутий поті́к — це праведний, що схиляється перед безбожним.

Como fuente turbia y manantial corrompido, es el justo que se inclina delante del impío.

27 Їсти меду багато — не добре, так досліджувати власну славу — не слава.

Comer mucha miel no es bueno; ni inquirir de su propia gloria es gloria.

28 Люди́на, що стри́му немає для духу свого, — це зруйно́ване місто без му́ру.

Como ciudad derribada y sin muro, es el hombre cuyo espíritu no tiene rienda.