Приповісті 25
1 І оце Соломо́нові при́повісті, що зібрали люди Єзекі́ї, Юдиного царя.
These, too, are parables of Solomon, which the men of Hezekiah, king of Judah, transferred.
2 Слава Божа — щоб справу схова́ти, а слава царів — щоб розві́дати справу.
It is to the glory of God to conceal a word, and it is to the glory of kings to investigate speech.
3 Небо висо́кістю, і земля глибино́ю, і серце царі́в — недосліди́мі.
Heaven above, and earth below, and the heart of kings are each unsearchable.
4 Як відкинути жу́жель від срі́бла, то золотаре́ві виходить посу́дина, —
Take away the tarnish from silver, and a most pure vessel will go forth.
5 коли віддалити безбожного з-перед обличчя царе́вого, то справедливістю міцно поста́виться трон його.
Take away impiety from the face of the king, and his throne shall be made firm by justice.
6 Перед царем не пиша́йся, а на місці великих не стій,
Do not appear glorious before the king, and do not stand in the place of the great.
7 бо ліпше, як скажуть тобі: „Ходи вище сюди!“аніж тебе зни́зити перед шляхе́тним, що бачили очі твої.
For it is better that it should be said to you, “Ascend to here,” than that you should be humbled before the prince.
8 Не спіши́ся ставати до по́зову, бо що́ будеш робити в кінці його, як тебе засоро́мить твій ближній?
The things that your eyes have seen, do not offer hastily in a quarrel, lest afterward you may not be able to make amends, when you have dishonored your friend.
9 Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємни́ці іншого,
Argue your case with your friend, and do not reveal the secret to an outsider,
10 щоб тебе не обра́зив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмо́ва твоя́.
lest perhaps he may insult you, when he has heard it, and he might not cease to reproach you. Grace and friendship free a man; preserve these for yourself, lest you fall under reproach.
11 Золоті яблука на срібнім таре́лі — це слово, прока́зане ча́су свого́.
Whoever speaks a word at an opportune time is like apples of gold on beds of silver.
12 Золотая сере́жка й оздоба зо щи́рого золота — це мудрий карта́ч для уважного уха.
Whoever reproves the wise and obedient ear is like an earring of gold with a shining pearl.
13 Немов снігова́ прохоло́да в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживля́є.
Just like the cold of snow in a time of harvest, so also is a faithful messenger to him who sent him: he causes his soul to rest.
14 Хмари та вітер, а немає дощу це люди́на, що чва́ниться да́ром, та його не дає.
A man who boasts and does not fulfill his promises is like clouds and wind, when rain does not follow.
15 Воло́дар зм'я́кшується терпели́вістю, а м'яке́нький язик ломить кістку.
By patience, a leader shall be appeased, and a soft tongue shall break hardness.
16 Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки до́сить тобі, щоб ним не переси́титися та не звернути.
You have discovered honey; eat what is sufficient for you, lest perhaps, being filled up, you may vomit it.
17 Здержуй но́гу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переси́тивсь, і не зненави́дів тебе.
Withdraw your feet from the house of your neighbor, lest, when he has had his fill, he may hate you.
18 Молот, і меч, і гостра стріла́ — люди́на, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
A man who speaks false testimony against his neighbor is like a dart and a sword and a sharp arrow.
19 Гнилий зуб та кульга́ва нога — це наді́я на зрадли́вого радника в день твого у́тиску.
Whoever sets his hopes on the unfaithful in a day of anguish is like a rotten tooth and weary foot,
20 Що здіймати одежу холодного дня, що лити о́цет на со́ду, — це — співати пісні серцю засмученому.
and like one who loosens his garment in cold weather. Whoever sings verses to a wicked heart is like vinegar on baking soda. Just like a moth to a garment, and a worm to wood, so too does the sadness of a man do harm to the heart.
21 Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як спра́гнений він — водою напі́й ти його,
If your enemy is hungry, feed him. If he is thirsty, give him water to drink.
22 бо цим пригорта́єш ти жар на його го́лову, і Господь надолу́жить тобі!
For you will gather hot coals upon his head, and the Lord will repay you.
23 Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя.
The north wind brings forth the rain, and a sorrowful face brings forth a detracting tongue.
24 Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
It is better to sit in a corner of the attic, than with an argumentative woman and in a shared house.
25 Добра звістка з далекого кра́ю — це холодна водиця на спра́гнену душу.
Like cold water to a thirsty soul, so too are good reports from a far away land.
26 Джерело́ скаламу́чене чи зіпсутий поті́к — це праведний, що схиляється перед безбожним.
The just falling down before the impious is like a fountain stirred up by feet and like a corrupted spring.
27 Їсти меду багато — не добре, так досліджувати власну славу — не слава.
Just as whoever eats too much honey, it is not good for him, so also whoever is an investigator of what is majestic will be overwhelmed by glory.
28 Люди́на, що стри́му немає для духу свого, — це зруйно́ване місто без му́ру.
Just like a city lying in the open and without surrounding walls, so also is a man who is unable to restrain his own spirit in speaking.
