Приповісті 19

1 Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.

Bolji je siromah koji živi u nedužnosti nego čovjek opakih usana i k tomu bezuman.

2 Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.

Revnost bez razboritosti nije dobra, i tko brzo hoda, spotiče se.

3 Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.

Ludost čovjeku kvari život, a srce mu se ljuti na Jahvu!

4 Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.

Bogatstvo pribavlja mnoge prijatelje, a siromaha i njegov prijatelj ostavlja.

5 Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.

Lažljiv svjekok ne ostaje bez kazne, i tko širi laži, neće uteći.

6 Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.

Mnogi laskaju licu odličnikovu i svatko je prijatelj čovjeku darežljivu.

7 Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!

Na siromaha mrze sva braća njegova, još više se udaljuju od njega prijatelji njegovi: on hlepi za dobrim riječima, ali ih ne nalazi!

8 Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.

Tko stječe razboritost, ljubi sebe, a tko čuva razum, nalazi sreću.

9 Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.

Lažljiv svjedok ne ostaje bez kazne, i tko širi laži, propada.

10 Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.

Ne dolikuje bezumnomu živjeti raskošno, a još manje sluzi vlast nad knezovima.

11 Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.

Um čovjeka usteže od srdžbe, a čast mu je oprostiti krivicu.

12 Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.

Kraljev je gnjev kao rika lavlja, a njegova milost kao rosa bilju.

13 Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.

Nesreća je ocu svojemu bezuman sin, i neprestano prokišnjavanje svađe su ženine.

14 Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.

Kuća se i bogatstvo baštine od otaca, a od Jahve je žena razumna.

15 Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.

Lijenost navlači čovjeku dubok san i nemarna duša gladuje.

16 Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.

Tko se drži zapovijedi, čuva život svoj, a tko ne pazi putove svoje, umire.

17 Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.

Jahvi pozaima tko je siromahu milostiv, i on će mu platiti dobročinstvo.

18 Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.

Kažnjavaj sina svoga dok ima nade, ali ne idi za tim da ga ubiješ.

19 Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.

Tko je jarostan, plaća globu, i kad ga štediš, samo uvećavaš njegov gnjev.

20 Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.

Slušaj savjet i primaj pouku, kako bi naposljetku postao mudar.

21 У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.

Mnogo je namisli u srcu čovječjem, ali što Jahve naumi, to i bude.

22 Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.

Dražest je čovjekova u dobroti njegovoj, i bolji je siromah od lažljivca.

23 Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.

Strah Gospodnji daje život, i tko se njime ispuni, zlo ga ne pohodi.

24 У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.

Lijenčina umače ruku u zdjelu, ali je ustima svojim ne prinosi.

25 Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.

Udari podsmjehivača, i lud se opameti; ukori razumnog, i shvatit će znanje.

26 Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —

Sin je sramotan i pokvaren tko zlostavlja oca i odgoni majku.

27 перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!

Prestani, sine moj, slušati naputke koji odvode od riječi spoznaje!

28 Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.

Nevaljao se svjedok podruguje pravdi i usta opakih gutaju nepravdu.

29 На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.

Pripravljene su kazne podsmjevačima i udarci za leđa bezumnika.