Приповісті 17
1 Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
En torr bete, der man låter sig med nöja, är bättre än ett fullt visthus med träto.
2 Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
En klok tjenare skall råda öfver snöplig barn, och skall utskifta arfvet emellan bröder.
3 Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
Såsom elden pröfvar silfret, och ugnen guld, alltså pröfvar Herren hjertan.
4 Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
En ond menniska aktar uppå onda munnar, och en falsk menniska hörer gerna en skadelig tungo.
5 Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
Den som den fattiga bespottar, han försmäder hans skapare; och den som gläder sig af annars ofärd, han skall icke ostraffad blifva.
6 Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
De gamlas krona äro barnabarn, och barnas ära äro deras fäder.
7 Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
Det står icke en dåra väl att tala om hög ting, mycket mindre en Första, att han gerna ljuger.
8 Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
Gåfva är en ädelsten; hvart man henne bär, så främjar hon väl.
9 Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
Den som synd skyler, han förskaffar vänskap; men den som sakena röjer, han gör Förstar oens.
10 На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
Ord förskräcka mer en förståndigan, än hundrade hugg en dåra.
11 Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
Ett bittert hjerta söker efter att göra skada; men en grufvelig ängel skall komma öfver honom.
12 Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
Bättre är möta en björn, den ungarna borttagne äro, än enom dåra i hans galenskap.
13 Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
Den som vedergäller godt med ondo, af hans hus skall det onda icke återvända.
14 Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
Begynnelse till träto är såsom ett vatten, det sig utskär; haf alltså du kif fördrag, förr än du der inmängd varder.
15 Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
Den som den ogudaktiga dömer godan, och den som fördömer den rättfärdiga, de äro både Herranom en styggelse.
16 На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
Hvad skall en dåre med penningar i handene, efter han icke hafver hjerta till att köpa vishet?
17 Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
En vän älskar alltid, och en broder varder rönt i nödene.
18 Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
Det är en dåre, som handena räcker, och går i borgan för sin nästa.
19 Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
Den som kif älskar, han älskar synd; och den sina dörr höga gör, han far efter olycko.
20 Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
Ett vrångt hjerta finner intet godt; och den som en ond tungo hafver, han faller i olycko.
21 Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
En dåre gör sig sjelf sorg, och en dåras fader hafver ingen glädje.
22 Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
Ett gladt hjerta gör lifvet lustigt; men ett bedröfvadt sinne uttorkar benen.
23 Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
Den ogudaktige tager gerna hemliga gåfvor, till att böja rättsens väg.
24 З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
En förståndig man bär sig visliga åt; en dåre kastar ögonen hit och dit.
25 Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
En galen son är sins faders grämelse, och sine modets bedröfvelse, den honom födt hafver.
26 Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
Det är icke godt att man oförrättar den rättfärdiga, eller att man slår Förstan, som rätt regerar.
27 Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
En förnumstig man hafver hof med sitt tal, och en förståndig man håller sin anda.
28 І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
Om en dåre tigde, vorde han ock vis räknad, och förståndig, om han munnen tillhölle.
