Приповісті 14
1 Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
La mujer sabia edifica su casa; mas la loca con sus manos la derriba.
2 Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
El que camina en su rectitud teme al SEÑOR; mas el pervertido en sus caminos lo menosprecia.
3 На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
En la boca del loco está la vara de la soberbia; mas los labios de los sabios los guardarán.
4 Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
Sin bueyes el alfolí está limpio; mas por la fuerza del buey hay abundancia de pan.
5 Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
El testigo verdadero no mentirá; mas el testigo falso hablará mentiras.
6 Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
El burlador buscó la sabiduría, y no la halló; mas la sabiduría al hombre entendido viene fácil.
7 Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
Vete de delante del hombre loco, pues no le conociste labios de ciencia.
8 Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
La sabiduría del cuerdo es entender su camino; mas la locura de los locos es engaño.
9 Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
Los locos se hablan pecado; mas entre los rectos hay amor.
10 Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
El corazón conoce la amargura de su alma; y extraño no se entremeterá en su alegría.
11 Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
La casa de los impíos será asolada; mas la tienda de los rectos florecerá.
12 Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
Hay camino que al hombre parece derecho; pero su fin son caminos de muerte.
13 Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
Aun en la risa el burlador tendrá dolor en el corazón; y el término de aquella alegría es congoja.
14 Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
De sus caminos será harto el desviado de corazón; y el hombre de bien será apartado de él.
15 Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
El simple cree a toda palabra; mas el entendido entiende sus pasos.
16 Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
El sabio teme, y se aparta del mal; mas el loco se arrebata, y confía.
17 Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
El que presto se enoja, hará locura; y el hombre malicioso será aborrecido.
18 Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
Los simples heredarán la locura; mas los cuerdos se coronarán de sabiduría.
19 Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
Los malos se inclinarán delante de los buenos, y los impíos a las puertas del justo.
20 Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
El pobre es odioso aun a su amigo; pero muchos son los que aman al rico.
21 Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
El pecador menosprecia a su prójimo; mas el que tiene misericordia de los pobres, es bienaventurado.
22 Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
¿No yerran los que piensan mal? Pero los que piensan bien alcanzarán misericordia y verdad.
23 Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
En toda labor hay fruto; mas el hablar y no hacer, empobrece.
24 Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
La corona de los sabios es su sabiduría; mas lo que distingue a los locos es su locura.
25 Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
El testigo verdadero libra las almas; mas el engañoso hablará mentiras.
26 У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
En el temor del SEÑOR está la fuerte confianza; y allí sus hijos tendrán esperanza.
27 Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
El temor del SEÑOR es manantial de vida, para ser apartado de los lazos de la muerte.
28 У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
En la multitud del pueblo está la gloria del rey; y en la falta del pueblo la flaqueza del príncipe.
29 Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
El que tarde se aíra, es grande de entendimiento; mas el corto de espíritu engrandece la locura.
30 Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
El corazón apacible es vida a la carne; mas la envidia, pudrimiento de huesos.
31 Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
El que oprime al pobre, afrenta a su Hacedor; mas el que tiene misericordia del pobre, lo honra.
32 Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
Por su maldad será lanzado el impío; mas el justo en su muerte tiene esperanza.
33 Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
En el corazón del cuerdo reposará la sabiduría; y es dado a conocer en medio de los locos.
34 Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
La justicia engrandece un pueblo; mas el pecado es afrenta de las naciones.
35 Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
La benevolencia del rey es para con el siervo entendido; mas su enojo contra el que lo avergüenza.
