Приповісті 11

1 Обма́нливі ша́льки — оги́да для Господа, а повна вага́ — це Його уподо́ба.

Viltīgs svars Tam Kungam ir negantība, bet pilnīgs svara akmens Viņam patīk.

2 Прийде пишність, та при́йде і га́ньба, а з суми́рними — мудрість.

Kur nāk lepnība, tur arī nāk kauns, bet pie pazemīgiem ir gudrība.

3 Невинність простосердих веде їх, а лука́вство зрадли́вих — їх вигубить.

Taisno sirdsskaidrība tos vada, bet neliešu netiklība tos posta.

4 Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визво́лює.

Manta nepalīdz atriebšanas dienā, bet taisnība izpestī no nāves.

5 Справедливість невинного дорогу йому випросто́вує, безбожний же падає через безбожність свою́.

Skaidram taisnība līdzina ceļu, bet bezdievīgais kritīs caur savu bezdievību.

6 Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захо́плені будуть своєю захла́нністю.

Taisno taisnība tos izglābs, bet nebēdnieki savaldzināsies savā kārībā.

7 При смерті люди́ни безбожної гине надія, зникає чека́ння люди́ни нікче́мної.

Kad bezdievīgs cilvēks mirst, tad viņa cerība iznīkst, un netaisno gaidīšana ir pagalam.

8 Виривається праведний з у́тиску, і замість нього безбожний іде.

Taisnais tiek izglābts no bēdām, un bezdievīgais nāk viņa vietā.

9 Свого ближнього нищить лукавий уста́ми, а знання́м визволя́ються праведні.

Blēdis savu tuvāko bendē ar muti, bet taisnie, to manot, paglābjas.

10 Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні — співає.

Kad taisnam labi klājās, tad pilsēta priecājās, un gavilē, kad bezdievīgais iet postā.

11 Благословенням че́сних підно́ситься місто, а уста́ми безбожних руйну́ється.

Caur taisna svētību pilsēta ceļas, bet caur bezdievīga muti tā top nopostīta.

12 Хто пого́рджує ближнім своїм, той позба́влений розуму, а розумна люди́на мовчить.

Kas savu tuvāko nicina, tam nav saprašanas; bet gudrs vīrs cieš klusu.

13 Виявляє обмо́вник таємне, вірнодухий же справу ховає.

Mēlnesis apkārt lienot izmuld, kas slēpjams; bet kam uzticīgs prāts, tas to apklāj.

14 Народ падає з бра́ку розумного про́воду, при числе́нності ж ра́дників спасі́ння буває.

Kur vadīšanas nav, tur ļaudis nīkst; bet kur padoma devēju papilnam, tur labi izdodas.

15 Зле робить, як хто за чужого пору́чується, хто ж пору́ку ненавидить, той безпечний.

Kas par svešu galvo, tam būs bēdu gan; bet kas galvošanu ienīst, tas paliek mierā.

16 Жінка чесно́тна ося́гує слави, і пильні багатства здобу́дуть.

Mīlīga sieva panāk godu, tā kā varenie panāk bagātību.

17 Люди́на ласка́ва душі своїй чинить добро́, а жорстока замучує тіло своє.

Žēlīgs vīrs savai paša dvēselei dara labu, bet niknais savai paša miesai dara grūti.

18 Чинить діло безва́ртне безбожний, хто ж праведність сіє — заплату правдиву оде́ржує.

Bezdievīgais pelnās tukšu algu, bet kas taisnību sēj, tam alga pastāvīga.

19 Отак праведність є на життя, хто ж жене́ться за злом, той до смерти зближа́ється.

Kā taisnība ir uz dzīvību, tā ļaunam pakaļ dzīties ir uz nāvi.

20 Серцем лукаві — оги́да для Господа, а хто в неповинності ходить — Його уподо́ба.

Kam netikla sirds, tas Tam Kungam ir negantība; bet kam skaidrs ceļš, tas Viņam patīk.

21 Ручаюсь: не бу́де невинним лихий, а наща́док правдивих захований буде.

Uz radu radiem paliek blēža vaina; bet taisno dzimums taps izglābts.

22 Золотая сере́жка в свині на ніздрі́ — це жінка гарна, позба́влена розуму.

Skaista sieva, kas goda neprot, ir zelta gredzens cūkas purnā.

23 Жада́ння у праведних — тільки добро, надія безбожних — то гнів.

Ko taisnie vēlās, ir visnotaļ labums; bet bezdievīgo cerība ir pārgalvība.

24 Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідні́є.

Cits izkaisa, un tam vēl krājās; un cits taupa pārlieku, bet tik uz trūcību.

25 Душа, яка благословля́є, наси́чена буде, а хто по́їть інших, — напо́єний буде і він.

Tā dvēsele, kas svētī, tiks trekna, un kas dzirdina, tas atkal taps dzirdināts.

26 Хто задержує збіжжя, того проклинає наро́д, хто ж поживу випро́дує, тому благослове́ння на голову.

Kas aiztur labību, to ļaudis lād, bet svētība būs pār pārdevēja galvu.

27 Хто прагне добра, той шукає вподо́бання, хто ж лихого жадає, то й при́йде на нього воно.

Kas dzenās pēc laba, tas ir patīkams, bet kas meklē ļaunu, tam tas arī nāks.

28 Хто надію кладе на багатство своє, той впаде́, а праведники зелені́ють, як листя.

Kas uz savu bagātību palaižās, tas iznīks, bet taisnie zaļos kā lapas,

29 Хто не́ряд уносить до дому свого, той вітер пося́де, а дурноголо́вий розумному стане рабом.

Kas savu namu pilda ar nemieru, tas mantos vēju, un ģeķis būs par kalpu tam, kam ir gudra sirds.

30 Плід праведного — дерево життя, і мудрий життя набуває.

Taisna auglis ir dzīvības koks, un gudrais manto sirdis.

31 Коли праведний ось надолу́жується на землі, то тим більше безбожний та грішний!

Redzi, taisnam virs zemes top atmaksāts, cik vairāk vēl bezdievīgam un grēciniekam.